Читати книгу - "Книга 3. Кішка яка гуляла сама по собі., Андре Буко"

Світ починає оговтуватися після пандемії. Я лечу в штати, а саме в Чикаго.

Чикаго — це те місто, куди їдуть, щоб загубитися. Але тільки не я.

Бізнес-джет, келих шампанського — моя нова ідентичність вже працює на повну. Ласкаво просимо у світ Елізабет Крейн: бізнес-консультанта, геніальної фінансистки і, звісно, глибоко порядної особи. 

Я виходжу з терміналу в сонячне після полудня, моє дизайнерське пальто з кашеміру майорить за спиною, а на обличчі — легка усмішка людини, яка щойно уклала угоду на кілька мільйонів. Принаймні, так має здаватися тим, хто спостерігає.

Чикаго стрічає мене як старого друга — сірими хмарочосами, запахом кави та сирого асфальту.

Офіційно я тут, щоб вкласти капітал у перспективні підприємства. Неофіційно — знайти спосіб легалізувати трохи брудних грошей і не потрапити під пильний погляд Інтерполу чи ФБР.

Мене зустрічає лімузин, сідаю на заднє сидіння і з відчуттям цілковитої впевненості диктую адресу нового пентхауса.

Я завжди любила починати з чистого аркуша. Це як нова гра в Д&Д: створюєш персонажа, розподіляєш характеристики, обираєш вміння. Тільки в моєму випадку ставки трохи вищі — якщо облажаюся, то новий початок стане моїм фіналом.

Отже, Чикаго. Місто, де гріхи змиваються грошима, а правильні зв’язки відкривають більше дверей, ніж золоті ключі. Я — Елізабет Крейн, з блискучою кар'єрою, яку я так старанно вигадала, що майже повірила сама. У мене дорогий пентхаус з видом на озеро Мічиган, що кричить: "Ця жінка знає, як робити гроші!" Ну, принаймні, красти їх.

Що ж, я стою перед дзеркалом й думаю: "Софі, що ти робитимеш з півтора мільярдами нелегальних доларів?" Варіант "віддати все на благодійність" був прийнятний лише частково —  я завжди прекидала частину грошей на потреби сиріт, але ж не такі суми. Варіант "закопати в лісі"? Дуже олдскульно, але трохи не мій стиль. Тому мій вибір очевидний —  створити легальний, чистий, бездоганний фонд, який буде заробляти гроші на інвестиціях, стартапах та нерухомості.

Секрет у тому, що всі ці штуки —  це ідеальний спосіб перетворити "брудні" гроші на "чисті". Але спочатку треба було придумати як це зробити.

Як стати поважним інвестором, коли ти шахрайка з досвідом? Терпіння і обережність. 

Таку велику суму варто легалізовувати поступово, я б навіть сказала роками.

Отже спершу створюємо фонд у Сінгапурі —  "Future Capital Ventures". Звучить солідно, правда? Я навіть зробила гарний сайт і найняла кількох серйозних хлопців у костюмах, які будуть говорити розумні слова про "технологічні інвестиції" й "підтримку інновацій". Дві офшорки —  одна в Белізі, інша в Дубаї. Перша —  для нерухомості, друга —  для розмивання прибутків. На це все пішло майже три місяці.

Поки всі думають, що я велика інвесторка, насправді я просто геній фінансової акробатики. Введення грошей —  через крипту, яку я акуратно розділила, поміксувала і почала переводити дрібними транзакціями, по тридцять, сорок тисяч на рахунки фонду, як "інвестиції від міжнародних партнерів". А банки? Вони раді будь-яким грошам, якщо вони надходять досить повільно й під виглядом "стабільних вкладень".

Я завжди хотіла бути стартаперкою. Ну, тобто не працювати, а щоб у мене були стартапи, які приносять гроші. Тому я створила кілька: три реальні (тут навіть совість прокинулася —  ну хоч щось же корисне для світу треба зробити) і п'ять фейкових. Усі вони отримали фінансування від мого фонду, всі дружно почали "розвиватися", а потім фейкові закриваються, виплативши мені всі гроші назад через хитрі бухгалтерські операції.

Але одна проблема залишалася —  для того, щоб мій фонд виглядав бездоганно, потрібно було залізти в бази даних "Meriton Capital". І отут почалося найцікавіше…

***

Деякі речі в цьому житті варто робити самій. Особливо, якщо йдеться про зміну фінансових даних міжнародного холдингу. "Meriton Capital" володіє масою фінансових активів і зберігає всі транзакції, які можна використовувати, щоб довести легальність мого фонду. Отже, мені потрібно було всього лише трохи змінити кілька рядків у їхніх базах…

Проте є нюанс: доступу до баз онлайн немає, серверна знаходиться в їхньому головному офісі, охороняється краще, ніж золотий запас Швейцарії і, звісно, мені туди не можна. Але коли це мене зупиняло?

Цілий місяць я присвятила збору інформації. У світі, де кожен другий публікує все своє життя в соцмережах, розвідка перетворюється на легкий квест. Банкіри "Meriton Capital" регулярно діляться фото з гольф-клубу, дружини топ-менеджерів пишуть пости про розкішні відпустки, а системний адміністратор банку любить викладати селфі на робочому місці. Ну серйозно, люди, безпека — це не просто слово в підручнику!

Під новим іменем я підписалася на курс бізнес-інвестування, який випадково (зовсім не випадково) він один із директорів "Meriton Capital". На другому занятті, я вдало впала зі сходів прямо на нього, мило вибачилася, а через три дні ми вже вечеряли у ресторані, де ціни виглядають як телефонні номери. Люди, які все життя працюють із грошима, часто не помічають, коли хтось їх водить за ніс.

За кілька тижнів я стала частиною місцевої еліти. Запрошення на прийоми, коктейльні вечори, благодійні аукціони — все йшло за планом. 

Паралельно я збирала дані про банківські операції "Meriton Capital". З одного боку, вони відмивали гроші для корпорацій і політиків. З іншого — намагалися це зробити так, щоб їх не накрили федеральні агенти, і тому вони стали ідеальним вибором для мене. Складнощі почалися, коли я зрозуміла, що хтось інший теж риється в їхніх фінансах. 

Уперше підозра закріпилася, коли я помітила його на благодійному вечорі, де всі гості робили вигляд, що їм не байдуже на голодуючих дітей, поки наминали лобстерів під трюфельним соусом. І серед усього цього блиску, як муха в шампанському, виділявся він. Темний костюм, впевнена постава, погляд людини, яка не звикла втрачати контроль. Але мене зацікавило не це. Він тут явно не заради зворушливих промов. Наші погляди зустрілися, і я зрозуміла цей чоловік не вписується в тутешнє коло благодійників.