Читати книгу - "Енріке Портеро в Академії Баленсіага, Maurice Fedoux"

— Тут я змушений із тобою розпрощатися, Енріке, — несподівано сказав сеньйор Агрідо, зупинившись перед величезними дверима Академії. Його голос був спокійний, але в ньому відчувалася нотка жалю, навіть попри усмішку.

Енріке відчув, як серце болісно защеміло. Йому не хотілося розлучатися з людиною, яка так допомогла й підтримала його у скрутну хвилину.

— Але як же... — Енріке зам’явся, не знаючи, як висловити свої почуття. — Мені вас буде не вистачати. Я не знаю, чи зможу впоратися сам.

Сеньйор Агрідо м’яко усміхнувся, поклавши руку Енріке на плече.

— Ти впораєшся, Енріке, — впевнено сказав він. — Настав час рости й розвиватися самостійно. Академія Баленсіага — це твоя нова пригода. Я дав тобі все необхідне для старту, а далі все залежить від тебе.

Енріке опустив погляд, не бажаючи показати, як сильно переживає. Йому було важко уявити, що попереду на нього чекають невідомі випробування без підтримки сеньйора Агрідо.

— Але пам’ятай, — продовжив сеньйор Агрідо. — У тебе завжди є мій номер. Якщо виникнуть труднощі або тобі знадобиться допомога — не соромся дзвонити. Я завжди буду поряд і готовий допомогти.

Енріке кивнув, відчуваючи, як клубок підкочується до горла.

— Дякую… за все, — прошепотів він.

Сеньйор Агрідо поплескав його по плечу й лагідно потріпав по маківці. Цей жест трохи підняв настрій Енріке, і він посміхнувся. Сеньйор Агрідо, ніби зважившись на щось, додав:

— Ти багато чого досягнеш, Енріке, я в цьому впевнений. Я вірю в тебе, тож намагайся не підвести цю віру. А тепер іди — Академія чекає.

— Обіцяю, сеньйоре Агрідо, я вас не підведу, — впевнено відповів Енріке, проводжаючи поглядом свого покровителя.

Після цих слів сеньйор Агрідо повернувся і попрямував до машини. Енріке дивився йому вслід, відчуваючи, як тяжкість на серці поступово змінюється хвилюванням перед новим етапом життя.

Глава 5

Енріке із задоволенням занурився в навчання. Однак спочатку його хвилювало кілька питань. Одне з них — як йому сплатити за навчання, якщо в нього немає жодних заощаджень? Енріке довго міркував над цим питанням, побоюючись, що його мрія може виявитися недосяжною через банальну нестачу коштів.

Незабаром Енріке отримав офіційного листа, надрукованого на цупкому папері із золотим гербом Академії в кутку, який зняв ці побоювання. Ось що було написано в листі:

“Шановний сеньйоре Енріке Портеро,
Ми раді повідомити Вам, що Ваш вступ до Академії Баленсіага схвалено, і ми з нетерпінням чекаємо на Вашу подальшу участь у наших освітніх програмах. Ми розуміємо, що фінансовий аспект навчання може бути значною перешкодою для талановитих студентів. У зв’язку з цим Академія розробила гнучку систему фінансування, і для Вашої зручності було обрано наступний варіант оплати: навчання в кредит. Це означає, що на даний момент Ви не зобов’язані вносити платежі за своє навчання. Після завершення курсу, у період Вашої професійної діяльності, Вам буде запропоновано зручний графік погашення суми за навчання. Ми віримо, що з Вашими талантами та потенціалом Ви досягнете успіху у світі моди й без зусиль розрахуєтеся з Академією, коли будете готові. Якщо у Вас виникнуть питання, будь ласка, не соромтеся звертатися до нашого фінансового відділу. Ми завжди раді допомогти нашим студентам.

З повагою,
Альваро Д’Амбладо
Директор Академії Баленсіага”

Той самий Альваро Д'Амбладо! Його невидимий покровитель і рятівник! Енріке подумав, що було б чудово зустрітися з ним особисто, щоб подякувати. Адже цей лист зняв усі його страхи. Він відчував, як величезна напруга й тривога за майбутнє поступово зникають, і тепер він може повністю зосередитися на навчанні.

Наступне питання, яке хвилювало Енріке, — де він житиме на період навчання? Попри всі складнощі, він звик до сімейного життя в домі Дуранів і, залишившись далеко від них, відчував певну невпевненість. Та й ця проблема швидко розв'язалася. Академія надавала студентам житло на території кампусу, і це було включено в умови навчання — йому не потрібно буде платити жодної копійки за проживання доти, доки він навчається.

Після прибуття в кампус Енріке отримав ключ від своєї кімнати й одразу ж заселився. Кімната була обладнана всім необхідним для комфортного життя й навчання: зручне ліжко, письмовий стіл для роботи, вбудована шафа для одягу, а також ванна кімната, якою він мав ділити з сусідом. Гуртожитки розташовувалися в кількох кроках від основних навчальних корпусів Академії, що давало змогу студентам ефективно керувати своїм часом.

Ще однією перевагою для Енріке стала наявність студентської їдальні, розташованої просто на території Академії Баленсіага. Це було справжнім порятунком для нього, адже йому не потрібно було витрачати гроші на їжу за межами кампусу.

Їдальня вражала просторістю та світлом, з довгими дерев'яними столами, за якими студенти могли сидіти великими компаніями. Їжа тут була різноманітною і якісною: від свіжих салатів до гарячих страв і десертів. Та головне, що їдальня стала місцем, де Енріке міг регулярно зустрічатися зі своїми новими друзями — Хермосою та Рональдо, які теж успішно стали студентами Академії.

Щодня, після занять, вони знаходили час, щоб зібратися за своїм улюбленим столиком біля вікна. Тут вони ділилися враженнями про лекції, обговорювали останні модні тренди й просто сміялися над новими історіями. Для Енріке це стало невід'ємною частиною його нового життя — затишні обіди з друзями, де можна говорити про все й ні про що.

Енріке особливо любив спостерігати, як Хермоса з натхненням розповідала про свої ідеї для курсових проєктів, а Рональдо додавав жартівливі зауваження, які розряджали атмосферу після насиченого дня. Ці моменти наповнювали його відчуттям приналежності до Академії, і він починав усвідомлювати, що знайшов тут справжніх друзів і підтримку.

Під час однієї з таких зустрічей у їдальні Хермоса з хитрою посмішкою оголосила, що має сюрприз для Енріке.