BooksUkraine.com » Підліткова проза » Енріке Портеро в Академії Баленсіага, Maurice Fedoux 📚 - Українською

Читати книгу - "Енріке Портеро в Академії Баленсіага, Maurice Fedoux"

10
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Енріке Портеро в Академії Баленсіага" автора Maurice Fedoux. Жанр книги: Підліткова проза. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 35
Перейти на сторінку:

— Ти пам'ятаєш, як я обіцяла, що ти будеш ходити в найстильніших окулярах для зору? — запитала вона, з цікавістю дивлячись на нього.

Енріке здивовано підняв брови.

— Так, пам’ятаю... але не думав, що ти серйозно це мала на увазі, — відповів він, не зовсім розуміючи, до чого вона хилить.

— А ось і так! Я вже втомилася дивитися на ці твої зовсім не стильні окуляри, — заявила Хермоса з ентузіазмом. — Я домовилася, і сьогодні ми втрьох вирушаємо до Дона Олівіо — найкращого майстра на світі!

— Дон Олівіо? — перепитав Рональдо, піднімаючи брову. — Це той самий майстер із теоріями про те, що аксесуар має «вибрати» свого власника?

— Саме так! — підтвердила Хермоса, ігноруючи його скептицизм. — Дон Олівіо керує маленькою, але дуже відомою майстернею. Він робить кожен аксесуар так, щоб він підходив людині, зважаючи на її особистість. І він вірить, що правильний аксесуар може підкреслити індивідуальний стиль людини, — пояснила вона, виблискуючи очима від передчуття.

— Звучить як магія, — усміхнувся Енріке, все ще злегка сумніваючись, але вже заінтригований.

— Це майже магія! — Хермоса хитро примружилася. — Почекай, коли побачиш його роботу, ти точно зміниш свою думку. Час виглядати по-справжньому стильно!

— Гаразд, — погодився Енріке, відчуваючи легке хвилювання. — Веди нас до цього диво-майстра.

Рональдо скептично похитав головою, почувши про плани Хермоси.

— Ну, я все ще вважаю, що моя «мужня» дизайнерська оправа підійшла б Енріке значно краще, — з викликом мовив він, оглядаючи власні стильні окуляри. — Йому просто треба вставити лінзи, і все. Навіщо нам витрачати час на дивного майстра із його незрозумілою філософією?

Хермоса лише хитро посміхнулася, побачивши його впертість.

— Не хвилюйся, Рональдо, — сказала вона з лукавим блиском в очах. — По-перше, я сама оплачу весь сюрприз для Енріке. А по-друге, хто сказав, що ти підеш із порожніми руками? У майстерні Дона Олівіо для тебе теж знайдеться дещо цікаве. Я особисто підберу тобі щось особливе.

Рональдо миттєво засяяв, і його скепсис випарувався.

— Ну, якщо так, тоді я згоден, — швидко змінив тон Рональдо, передчуваючи подарунок. — Гаразд, ходімо до цього Дона Олівіо. Не буду відмовлятися від сюрпризів.

— Ось і чудово! — радісно вигукнула Хермоса. — Тоді негайно вирушаємо!

Вони замовили таксі, щоб швидше дістатися до майстерні. Поки вони їхали в затишному салоні, Енріке все ж таки не втримався, щоб посперечатися:

— Не розумію, чому ти так причепилася до моїх окулярів, Хермосо. Це всього лише окуляри для зору, не більше.

— Та вона просто вискочка і вередунка, Енріке. Весь час шукає, до чого б причепитися, — сказав Рональдо, глузливо глянувши на Хермосу.

— Я не вискочка і не вередунка, Рональдо, — зітхнула Хермоса, ледь стримуючи роздратування. — У світі моди важлива кожна, навіть найдрібніша деталь. Ти можеш бути хоч геніальним дизайнером, але якщо аксесуар не пасує, тебе розкритикують, не визнавши в тобі таланту.

— Але це ж просто окуляри... — не переставав дивуватися Енріке.

— Не просто окуляри, Енріке, — Хермоса з викликом поглянула на нього. — Вони частина твого образу, твого стилю. Твій стиль має відображати твій талант. У світі моди списують за менші промахи, ніж невідповідний аксесуар. Я просто хочу допомогти тобі уникнути помилок.

— Ну так, у її світі ремінець на годиннику, мабуть, має ідеально збігатися по кольору з підошвою черевиків, — посміхнувся Рональдо.

— Якщо це додасть гармонії — то так, саме так, — відповіла Хермоса, ледве стримуючи усмішку. — Я знаю, як це працює. І я не хочу, щоб через дрібниці, які легко виправити, тебе відкинули. Ти маєш виглядати ідеально, Енріке.

— Гаразд, Хермосо, я зрозумів, — здався Енріке, всміхнувшись. — Якщо навіть такі дрібниці важливі, то мені дійсно варто до них прислухатися.

— Ось це інша розмова. Довірся мені, і ми підберемо тобі не просто окуляри, а справжній шедевр, який підкреслить твою унікальність, — впевнено пообіцяла Хермоса.

— Головне, щоб це не були жіночі окуляри, — пожартував Рональдо, — а то знову будеш усім пояснювати, що це "унісекс".

— Не хвилюйся, Рональдо. Дон Олівіо — майстер своєї справи, і навіть ти матимеш стильний вигляд... якщо, звісно, захочеш, — з усмішкою відповіла Хермоса.

Таксі зупинилося біля невеликої, але вишуканої будівлі з елегантною вивіскою. Майстерня Дона Олівіо виглядала затишно і розкішно водночас — високі вітражні вікна переливалися в сонячному світлі, а зсередини долинав приємний аромат шкіри й дерева. Вітрини були заставлені унікальними аксесуарами: окулярами, ременями, рукавичками — кожен виріб ніби дихав майстерністю і неповторним стилем.

Коли друзі зайшли всередину, за прилавком стояв сам Дон Олівіо — чоловік із густим сріблястим волоссям і гострим, проникливим поглядом. Він відразу побачив, як вони наближаються, і вийшов назустріч. Однак, щойно його погляд упав на Енріке, його очі округлилися від подиву, і він на мить зупинився, ніби впізнав щось несподіване.

— О, мої очі... це... — він замовк, ніби не вірячи своїм відчуттям, а потім його обличчя осяялося широкою посмішкою. — Не може бути… Енріке Портеро, власною персоною!

Енріке зніяковів від такої раптової уваги, але тільки ніяково посміхнувся, не розуміючи, чим викликав таку реакцію майстра.

— Бачу, я збентежив вас, юначе, — продовжив Дон Олівіо, з натхненням потискаючи руку Енріке. — Але бачити вас тут — це справжня честь. Я знав ваших батьків. Їхня репутація була бездоганною! Їхні роботи, які я бачив… це були шедеври! Вони були справжніми художниками, істинними майстрами своєї справи!

— Дякую, — промимрив Енріке.
— Дон Олівіо, рада вас бачити, — привіталася Хермоса.
— Навзаєм, люба моя Хермосо. Коли ти мені зателефонувала й пообіцяла зустріч із самим Енріке Портеро, то я не знав, як тобі дякувати за таку можливість.
— Дрібниці, Дон Олівіо. Я люблю показувати ваш талант своїм близьким друзям. До речі, познайомтеся з моїм другом Рональдо Візелло.

1 ... 10 11 12 ... 35
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Енріке Портеро в Академії Баленсіага, Maurice Fedoux», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Енріке Портеро в Академії Баленсіага, Maurice Fedoux"