Читати книгу - "Енріке Портеро в Академії Баленсіага, Maurice Fedoux"

Поки Рональдо і Дон Олівіо обмінювалися люб’язностями, Хермоса шепнула на вухо Енріке:
— Енріке, не зганьби мене, будь більш балакучим і скажи трохи більше, ніж мляве «дякую».

Енріке кивнув, намагаючись зібратися з думками. Він перебив Дона Олівіо і Рональдо та несподівано випалив:
— Взагалі-то я прийшов по нові окуляри.

Хермоса схопилася за голову, але промовчала, кинувши на нього терплячий погляд. Дон Олівіо, вловивши незручність моменту, лише посміхнувся і, не надаючи значення його незграбним словам, похитав головою.
— Бачу, бачу, — сказав Дон Олівіо, злегка примруживши очі й пильно роздивляючись Енріке. — Ви не просто по окуляри прийшли. Вам катастрофічно необхідні стильні, унікальні окуляри для зору. І не хвилюйтеся, молодий чоловіче, — він підморгнув Хермосі, — я знайду для вас щось особливе, що підкреслить вашу індивідуальність і талант.

Він підійшов до одного зі стендів, уважно розглядаючи колекцію окулярів.
— Для людини з вашою харизмою і творчим потенціалом потрібні не просто окуляри. Вони мають промовляти за вас, доповнювати вашу індивідуальність, — Дон Олівіо задумливо взяв кілька пар до рук, обертаючи їх і розглядаючи при різному освітленні. А потім лукаво подивився на Енріке і сказав:
— Знаєте що, юначе, — його очі блищали хитрістю, — спробуйте самі вибрати оправу, яка вам до душі. Вона має говорити про вас, а не про мене. Пройдіть до стенду і довіртеся своєму чуттю.

Дон Олівіо дивився на Енріке з легким кепкуванням, але водночас зі щирим інтересом. А Енріке завмер перед вітриною з окулярами. Стільки різних оправ: великі, тонкі, округлі, кутасті, з металевими елементами або з чистого ацетату. Різноманітність моделей приголомшила його.

— Не поспішай, Енріке, — підбадьорювала його Хермоса, стоячи поруч. — Ця оправа може визначити твою долю. Подумай, який образ ти хочеш створити. Твої окуляри мають відповідати твоєму стилю і твоїм амбіціям.

Енріке ковтнув, не знаючи, з чого почати. Він обережно взяв одну оправу, подивився на неї у світлі ламп, потім повернув на місце. Потім ще одну — і знову сумніви. А що, якщо він вибере не ту?

— Енріке, — з усмішкою сказав Дон Олівіо, стоячи неподалік, — пам’ятайте: оправа має вибрати вас. Довіртеся своїй інтуїції, вона завжди підкаже правильний вибір.

Енріке глибоко зітхнув, знову оглядаючи вітрину, і його пошук затягнувся. Рональдо з незадоволеною гримасою окинув поглядом вітрину і голосно заявив:
— Чесно кажучи, жодна з цих оправ мені не подобається. Усе якесь бабське, зовсім не мужнє і не стильне. Схоже, Дон Олівіо тут помилився, — пробуркотів він. — Не витрачай час даремно, Енріке.

Енріке відчув тиск від слів Рональдо, але щось усередині змусило його знову поглянути на вітрину. І тут його погляд зупинився на одній особливій оправі, яка буквально засяяла перед ним. Це була стильна, мінімалістична оправа з тонкою металевою рамкою з рожевого золота. Елегантні вигини, гармонійно вписані в її дизайн, надавали їй вишуканості, а трохи затемнені лінзи додавали образу загадковості й шарму.

— Стривайте... — пробурмотів Енріке, простягнувши руку до оправи. — Ось ця…?

Дон Олівіо, спостерігаючи за кожним рухом Енріке, широко розплющив очі від подиву.
— Неймовірно! — вигукнув майстер. — Я, звісно ж, вірив, що оправа має обрати покупця. Але таке пряме попадання! Це ж ідеально! Стиль, елегантність, і водночас — сучасність і зухвалість. Якраз те, що підкреслить вашу унікальність.

Хермоса, побачивши, як очі Енріке загорілися, побачивши цю оправу, зі схваленням кивнула.
— Енріке, це дійсно твій вибір. Така оправа виділить тебе серед інших. І до того ж, вона неймовірно стильна, — сказала вона з легкою посмішкою.

Енріке не міг відвести погляду від оправи. Йому здавалося, що вона не просто підкреслює його стиль, а й говорить про його внутрішню суть, про прагнення бути не таким, як усі.

Енріке обережно підняв оправу і звернувся до Дона Олівіо:
— Можна я її приміряю?

— Звісно, звісно! Приміряйте і відчуйте, як вона оживає разом із вами, — з легкою посмішкою відповів майстер.

Енріке обережно почепив оправу і подивився на себе в дзеркало. Спочатку він був трохи розгублений, але чим довше дивився, тим більше розумів, що це не просто аксесуар, а відображення його внутрішнього світу. Оправа підкреслювала його риси, роблячи його образ одночасно зухвалим і витонченим.

— Ну як я вам? — невпевнено запитав він у своїх друзів, повертаючись до Хермоси та Рональдо.

Хермоса захоплено закивала:
— Енріке, це просто неймовірно! Ти маєш стильний, витончений і сучасний вигляд. Ця оправа буквально тебе освітлює!

Рональдо хмикнув, але на його обличчі з’явилася легка усмішка:
— Ну що ж, мушу визнати, маєш непоганий вигляд, не солодкаво. Ти точно вирізнятимешся на тлі інших.

У цей момент Дон Олівіо не міг стримати свого захоплення.
— Ви розумієте моє здивування? — почав він, із захопленням оглядаючи Енріке. — Ця оправа була в тренді серед найіменитіших дизайнерів, але її обирали лише ті, хто дійсно знає, що таке стиль. Вона підходить далеко не кожному, але ви, Енріке, зробили ідеальний вибір.

Енріке відчув, як його серце забилося швидше. Він усвідомив, що ця оправа не просто прикраса — вона символізувала його власне прагнення до успіху, індивідуальності та справжнього стилю.
— Дон Олівіо, що ви думаєте? Ви вважаєте, що ця оправа мені пасує? — запитав Енріке.

Дон Олівіо, злегка вклонившись, із благоговінням вимовив:
— Енріке, ця оправа личить і пасує вам просто ідеально. Іскра таланту у ваших очах допомогла вам зробити правильний вибір. На вашому обличчі оправа виглядає як справжній витвір мистецтва.

У цей момент Хермоса, дивлячись на Енріке, відчула, як сльози щастя навернулися на її очі.
— Я так рада за тебе, Енріке, — прошепотіла вона, змахуючи сльозу. — Ти маєш приголомшливий вигляд.