Читати книгу - "Щоденники дракона"

Рукопис перший.

«Того року гномський король Улімбрік, зібравши військо, пішов війною на сусідні поселення ельфів, що розселилися долинами біля гір Алрал. І першу битву виграв Улімбрік. Та загордували вояки гномські, маючи ельфів переможеними. Віддалися у завойованих селищах грабіжництву та пияцтву. І під ранок, коли спали вони, лучники ельфів засипали їх становище стрілами, що несли на собі палаюче ганчір'я. Й почали вибивати гномів, бо видно було тих біля палаючих шатер та куренів, ельфи ж були у темряві.

Упродовж трьохсот років йшли ті війни між гномами Улімбріка та ельфами. Полягло у тих війнах гномів до ста тисяч душ, а ельфів у п’ятеро більше, бо раніше ельфи не воювали ні з ким.

Нині від того минулося вже тисяча років, а війни все тривають, хоча нинішні правителі й не пам’ятають, з чого воно почалося.»

Рукопис другий.

«Розвиток науки за останні кілька тисяч років все більше прискорюється. Навіть за життя одного покоління відбуваються значні зміни…

З єдиного приводу доводиться шкодувати — всі досягнення науки спрямовуються проти нас самих…

Так життя у країнах, де при владі стоять древні династії, стає все нестерпнішим. А у так званих „демократіях“ правителі, що отримують владу лиш на певний час, грабують підлеглих не згірше за старих королів, бо…

… життя у тих кількох країнах, де встановилася так звана анархія, виявилось просто не можливим. Бо найгірше управління все таки гарантує населенню хоча б життя…»

Рукопис третій.

«У ті часи, коли населення Верласької імперії піднялося на боротьбу з останнім імператором з династії Гулів, в одній ельфійській сім’ї народився хлопчик, якому судилося стати засновником нашого держави. Ім’я його, нині відоме всьому світові — Нінелас, на одному із древніх діалектів означає — „Руйнівник“. Він дійсно ним став…

……………………………

Олігархічний лад, заснований з самого початку на брехливих обіцянках рівності і справедливого розподілу достатку…

В той час, як у більшості країн можновладці вимушені притримувати свої забаганки хоча б через страх розголосу, у Верландії, де політична поліція не давала ходу щонайменшій критиці стосовно до правлячих кіл…

……………………………

Магія підпадала під суворі заборони. Єдиним покаранням за непослух була смерть…

… так, забравши мільйони життів, пішла у небуття одна з найстрашніших імперій — Верландія».

Рукопис четвертий.

«… через рік, приблизно, після цього конгресу, вчені Сурмальгардського університету оповістили світ, що проблема ядерного синтезу ними вирішена.

На третій день по тому усі маги покинули Лон і рушили до Асарху. Вони закрили доступ до свого зібрання таким непроникним захистом, що неможливо було дізнатися, що коїться у їхній країні.

За три роки почалася ера метаморфоз. За цей час більшість жителів Асарху покинули свої домівки і перебралися на Лон, бо увесь час відчували загрозу з боку магів. Щоправда, через поганий клімат, населення Асарху завжди було нечисельним.

… У той день береги Асарху перетворилися на справжнє пекло. Гори з’являлися з морських глибин і здіймалися аж до самого неба. За сорок днів землетрус ущух, але Асарх став неприступним…

Всі чекали, що буде далі. Адже маги попереджали: якщо наука розвинеться до тих меж, які загрожуватимуть самому життю на планеті, вони власними силами зупинять її дальший поступ.

І ось, одного разу на Лоні почалася загадкова епідемія. Всі, хто займався серйозними науковими дослідженнями, впадали в сон, який тривав у них по дві, три години. Прокинувшись, вони втрачали свої наукові знання, крім необхідних для вирішення елементарних питань існування…

Через кілька годин почалася нова хвороба. Вмирали всі, хто займався політикою, а також військові командири вищого та середнього рівнів усіх держав. Смерть їх була миттєвою й безболісною.

За один день з усіх представників влади живими на Лоні лишилися лиш поліцейські та члени Рад старійшин, які насправді давно вже були усунені від будь-якого керівництва.

За якийсь час в небі над древнім Лоном, немов ожила дитяча казка: з’явилися сотні й тисячі сяючих золотом та сріблом драконів. Їх голоси чули всі жителі древньої батьківщини розумного життя Нілмар.

— Слухайте нас, усі живі! Ельфи та гноми! Забудьте про ворожнечу та війни! Віднині всяк, хто візьме до рук зброю інакше, ніж для мисливства, помре на місці! Ми шкодуємо за померлими, та іншого вибору нам не лишилось. Скаженого звіра вбивають, щоб уникнути непотрібних смертей. То що ж було робити з тими, хто оскаженів через власну амбітність і розпалював війни, прирікаючи на загибель мільйони? Ми могли вплинути на їхній розум, та душі їхні нам були не підвладні. То справа лише богів.

Знайте всі: насильства цей світ більш не знатиме. Той, хто підніме руку на іншого — підніме її на себе! Забудьте про країни та раси Кожен вільний жити там, де йому заманеться. Світ належить усім. Всі питання вирішуватимуть Ради старійшин. Обиратимуть їх щороку. І будуть там лише достойні, ельфи і гноми, жінки й чоловіки.

За наукою буде встановлено контроль Конклаву магів Нілмар. І нехай в усіх школах буде введено курс магії. Викладачі скоро прийдуть до всіх.

Всяк, хто надумає багатіти за рахунок брехні й обману, втратить все, що має. А насамперед здібності до магії.

Зустрічайте Вчителів з Асарху! Вірте їм! За рік на Лоні не буде голодних, а за п’ять — бідних. У цьому присягається вам Конклав!

І стало так! Змінилося життя на Нілмар. Бо всі живі втомилися жити у вічному страху. Технології, що панували сотні тисяч років, давали достаток одиницям. Магія дала можливість жити усім. У перші роки траплялися випадки насильства Та нападники гинули без видимої причини у всіх на очах. Хтось хотів навчатися Мистецтву для себе, та одного разу прокинувшись вранці не пам'ятав навіть, як вигнати мух із кімнати.

За рік по всьому Лону розплодилася дичина. Врожаї стали небувалими. І, як обіцяли дракони, за рік не стало на Нілмар бідних та голодних. Всі зрозуміли їхні обіцянки: мир, праця, їжа для всіх. Навчання мистецтву зцілення, аби ніхто не знав, що то — хворіти. І, віднині, більше ніхто нікого не вбиватиме і не грабуватиме.

І прославили всі драконів. Та бачити їх більше ніхто не бачив. За переказами, живуть вони на Асарху, надсилають до нас Вчителів, стежать за життям на Лоні.

Довіку хвала їм!»

— Ну, от! Дещо я вам розповів, — мовив Лам, лежачи на своїй постелі. Багато чого я просто не розумію. Ясно мені лиш одне: півмільйона років ми живемо у світі, що є чиїмось витвором. Може, все це добре, а може