BooksUkraine.com » Публіцистика » Генерал Тарас Чупринка 📚 - Українською

Читати книгу - "Генерал Тарас Чупринка"

387
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Генерал Тарас Чупринка" автора Петро Анастасович Дюжий. Жанр книги: Публіцистика. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 9 10 11 ... 13
Перейти на сторінку:
і катастроф світової війни не може мати більшого зовнішнього значення ані відгуку підпільна боротьба малих розмірів, як під час миру. В таких обставинах привертають до себе увагу тільки акції таких форм і розмірів, що самі дорівнюють воєнним подіям або помітно впливають на їх розвиток.

Це мав на увазі Провід ОУН, а зокрема Роман Шухе-вич, переставляючи визвольно-революційну боротьбу на широкі рейки повстанських дій УПА. Вона досягла найвищих розмірів під кінець воєнних дій на українських землях, коли відступали німецькі війська і все далі на захід посувалась поворотна большевицька окупація**.

(Примітка: Найвищого розмаху збройна визвольно-революційна боротьба ОУН-УПА сягнула в останньому році німецької окупації і в двох перших роках другої большевицької окупації України. Важкі бої проти боль-шевицьких озброєнних ватаг вела УПА до 1954 р., а С..аші чи менші сутички з червоними наїзниками тривали ще кілька років після того, в окремих випадках — до кінця 50-х років.

Масовими акціями силкувалися знищити УПА німецькі окупанти під командою генерала фон дем Баха, але безуспішно. В травні 1943 року у засідці загинув головний командир німецьких нацистських штурмових відділів (СА) Віктор Люце. В 1944 році УПА часто атакували ті німецькі відділи, що відступали, аби таким чином здобути якнайбільше зброї і інших матеріалів військового призначення. 9 липня 1944 року, намагаючись „прочистити“ Карпатські гори, гітлерівці

зазнали нищівної поразки на горі Лопата, що в До-линському районі (на Івано-Франківщині), в сутичці з куренем У ПА „Скажені" під командою хорунжого Василя Андрусяка.

У засідці на схід від Рівного сотня УПА під командою „Зеленого" смертельно поранила командувача Першого „Українського" фронту генерала армії, „героя Советского союзу “ Ніколая Ватутіна (1901—1944), який помер від куль УПА 15 квітня 1944 р. в Києві. Цим стривожився сам Сталін, він послав в Україну маршала СССР Георгія Жукова для проведення відплатних акцій. Большевики зібрали близько тридцяти тисяч військ НКВД під командою генерал-майора Марченка, якому вдалося 24 квітня 1944 року оточити й заатакувати з'єднання Української Повстанської Армії неподалік села Гурби Мізоцького району на Рівенщині. Відділи УПА налічували до п’яти тисяч війська. Після цілоденного бою шість куренів УПА під командою майора Миколи Свистуна-„Ясеня" зуміли вночі пробитися з больше-вицького оточення. Після прориву відділів УПА большевики безжально мордували цивільних громадян, яких „зарахували" до „учасників УПА “ і до тих, що нібито добровільно здалися червоним окупантам. Всі відділи УПА ходили у пропаіандивні рейди, передовсім у ті райони, які не були достатньо обсаджені мережею ОУН, а також у чужі сусідні країни, а саме в Білорусь у 1944-1945 рр., до Чехословаччши у 1945-1946 рр. і ін.

Були важкі втрати і з українського боку: 12 лютого 1945 р. загинув перший Командир УПА, Командир УПА-„Північ" Дмитро Клячківський-„Клим Савур", якого замінив майор Іван Литвинчук-„Дубовий", що теж загинув 19 січня 1952 р.

Влітку 1945 р. Москва кинула проти УПА ті частини червоної армі'ї, які поверталися після перемоги

над Німеччиною. Червоноармійці, покопавши німців, не надто прагнули вести війну проти відділів УПА, які, здебільшого, застосовували партизанські методи боротьби. І не тільки: ОУН розповсюдила листівки, звернені до червоного вояцтва, яке прислухалося до українських закликів. У листівках писалося, що після перемоги над фашистом Гітлером, тепер зброю треба повернути проти комуно-фашиста Сталіна, а на землях, окупованих большевиками, будувати свої національні держави.

Ось уривки листівок до бійців і командирів червоної армії: „На боротьбу з Гітлером піднялися загони українських повстанців. Тисячі гітлерівців полягли від повстанських куль. Український народ стікав кров’ю у боротьбі з гітлерівцями, а післанці Сталіна — банди червоних парашутистів, як і німці, грабували Україну, вбивали українських робітників, селян і інтелігентів. Звірства червоних парашутистів ще раз підтверджують, що гітлерівські і сталінські кати однаково знищують український і інші народи, однаково прагнуть грабувати їх багаті землі. Геть імперіалістичну війну! Геть большевицький розбій і грабунок! Хай живуть мир і дружба народів!"

Познайомившись із такими закликами, червоноармійці втрачали охоту гинути за Сталіна. Згодом чекісти провели арешти й покарання багатьох советських військовиків, учасників антинімецьких збройних баталій, які висловлювали своє негативне ставлення до Сталіна — пам’ятаючи про його побратимство з таким же диктатором Гітлером.

Група відділів УПА-„Захід“ — „Сян", що від 1944 року дисльокувалася на західньоукраїнських окраїнних землях (тобто на українських етнічних землях у межах польської держави), активно обороняла населення Холм-

щини й Лемківщини, Підляшшя і Засяння від примусової депортації українців до СССР, а передовсім збройно протиставилася бандитським акціям так званої операції „Вісла", організованої польським комуністичним верховодством, в результаті якої загинуло багато холм-щан і лемків, а сотні тисяч були примусово переселені на західні так звані ревіндиковані (відбиті від німців) землі і приречені на знищення й денаціоналізацію.

Дещо раніше деяким закерзонським відділам УПА вдалося увійти в контакти й домовитися з польським антикомуністичним підпіллям щодо спільного з УПА поборювання адміністративних центрів промосковського режиму, проти польських міліцейських станиць, а 27 травня 1946 року курінь УПА „Вовки" під командою хорунжого УПА Євгена Штендери-„Прірви" разом з військовими частинами польського підпілля провели успішний наступ на Грубешів (місто на Холмщині), розгромили польські червоні карально-репресивні відділи й звільнили в’язнів.

28 березня 1947 року біля Балигорода (на Закерзон-ні) сотня УПА під командою Степана Стебельського-„Хріна" знищила заступника міністра оборони Польщі генерала Кароля Свєрчевського-,,Вальтера" (1897—1947) — видатного польського комуністичного діяча.

УПА виявила незрівнянне геройство. За волю України та її державну суверенність віддали життя славетні командири: Дмитро Клячківський, Василь Сидор, Омелян Грабець, Мирослав Онишкевич, обидва начальники Головного Військового Штабу (ГВШ) УПА Дмитро Грицай і Олекса Гасин, а з ними сотні тисяч найкращого цвіту України. Життя за суверенну Україну, за многостраждальний народ український віддав і Національний Герой України — Роман Шухевич. — Авт.).

На дальших сторінках своєї праці про Романа Шухеви-ча Степан Бандера пише: „...ОУН організувала Українську Повстанську Армію, даючи їй основний командний і вояцький склад. УПА творить щораз більші з’єднання і переходить до більших мілітарних дій, якими зв’язує цілі ворожі дивізії. Великі смуги українських земель опинилися під фактичною контролен) ОУН-УПА, що організовують найважливіші сектори національного життя і керують ними. Німці спочатку намагалися спинити той розвиток і зламати ОУН-УПА більшими нищівними і військовими акціями. Коли ж це не вдалося, а до того ж їхнє становище на фронтах далі погіршувалося, вони були примушені поважно рахуватися з силою української революції. Це використовує УПА й ОУН в ситуації пересування фронтів, щоб зміцнити свої сили й запаси та перейти до боротьби з большевиками краще підготованими.

Разом із розширенням форм і розмаху боротьби поширено також структуру визвольно-революційного руху. Крім Української Повстанської Армії,

1 ... 9 10 11 ... 13
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Генерал Тарас Чупринка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Генерал Тарас Чупринка"