Читати книгу - "Чорний агат: Втрачена спадкоємиця , Ірина Кузьменко "

Вікторія знизала плечима й відвела погляд.

— Вам варто було все мені розповісти, — піднявшись, сказала Мирослава. — Інколи правда гнітюча й неприємна, але цінність її полягає в довірі та взаєморозумінні. Якою б не була ваша таємниця, якби ви обоє не намагалися захистити мене, але доля вирішила зіпсувати ваші плани, і мої також. Мені соромно, але я обманула вас також.

— Мирославо, що ти зробила? — спохмурніла Серафима.

— Справа навіть не в дивних снах, які останнім часом мене переслідують. Я вирішила переїхати не тому, що мені потрібно було розібратися в собі, а тому, що хотіла розібратися у вашій таємниці. Ще одна правда: кілька тижнів тому допомогла одному перевертню залікувати рани. Я знайшла його пораненим у лісі, коли ми були на екскурсії на Лисій горі. Не змогла його залишити. І таким чином… показала свою магію, — опустивши голову, швидко відповіла Міра. — Він мій однокурсник і пообіцяв, що буде приховувати мою таємницю.

Вікторія й Серафима були шоковані почутим. Вони так сильно намагалися приховати правду від Мирослави, що не помітили, як вона все дізналась сама. Довідалась, утім не зізналася.

— Ти чекала, доки ми самі тобі все розповімо, — зітхнувши, сказала Вікторія.

— Чекала, — відчувши гіркий клубок у горлі, Міра швидко закліпала й додала: — Пробачте, що сама не зізналася й не підштовхнула вас до розмови. У мене був час все усвідомити та проаналізувати. Перечитавши ще раз твої щоденники, мамо, я зрозуміла, що мій негатив та злісні думки — це віддзеркалення вашого світу, який перебуває в пітьмі.

Мирослава захитала головою й, міцно обійнявши матір, притулилася до неї.

— А ще в університеті з’явився студент за обміном. Він із Румунії. І передчуття підказує, що він, можливо, не той, за кого себе видає, — втомлено додала Міра.

— Дивний збіг, — задумливо сказала Серафима. — Правда може бути на поверхні, втім доки ми її не можемо побачити.

Коли Мирослава пішла, Вікторія взяла в руки чорний агат і промовила:

— Моя стихійна магія сильна й непередбачувана. Але, якщо хтось захоче заподіяти нашій родині зла, я без вагань поверну її.

Серафима кивнула.

— Щоб повернути стихійну магію, потрібно не лише твоє бажання, Вікторіє. Щоб утворити магічне коло та втримати його, потрібна сильна магія для вороття. Таким могутнім чародійством можуть володіти київські відьми.

— Тоді який вихід?

— Я вирішу це питання.

Серафима задумалася й кілька хвилин не кліпаючи дивилася на вогонь зі свічки. Піднявши очі й поглянувши на Вікторію, промовила:

— У світі є сила, яку не здатні контролювати навіть ми. Ця сила називається ненависть. На Замковій горі я на кілька хвилин відчула присутність сестри Корнелії. Відчула її гнів. Саме вона керувала Мірою.

— Я пам’ятаю демонів Моракс, які живилися магією. Якщо моя тітонька Корнелія, — Вікторія скривилася, — припустимо, заключила угоду з ними, тоді…

— Тоді вони живилися магією під час всіх переходів у цей світ, — Серафима нахмурилася. — Корнелія немає сили чорного агату. Вона не може відкрити портал, утім просочитися в цей світ, як дух, вона здатна. Й одного її прихвостня ми вже знаємо.

— Гідеон! — з огидою сказала Вікторія, і камінь у її руках тріснув. Вона, поглянувши на чорний агат, додала: — Найсильніша сила — це любов матері. Я перетворю його нікчемне життя в пекло, якщо він наважиться наблизитися до Міри.

— Ми це зробимо разом! — сказала Серафима. — Від чорної магії Корнелії постраждали не лише Північні землі Андервуд. Королівство Дагратіон також.

Вікторія округлила очі й чортихнулася.

— Дагратіон ніколи не був союзником. І наступник трону в нашому світі разом зі стражами. І невідомо, скільки земель ще встигла захопити Корнелія. Вона завжди прагнула лише влади, — додала Серафима.

— Мамо, ти лише зараз вирішила це розповісти? — нахмурилася Вікторія. — Тепер коло наших ворогів все збільшується. Я впевнена, що дагратіонці також будуть шукати втрачену спадкоємицю Північних земель, яка має силу чорного агату. І це не ми з тобою. Зараз нам лише не вистачало таких ворогів, як вони.

— Так, вони нам не друзі, але й не вороги, Вікторіє, — серйозним тоном сказала Серафима. — На жаль, кілька років тому я втратила їхній слід у Європі. І так, у мене є причини не говорити навіть тобі усе.

— Але ти приховала від мене правду про дагратіонців. Мамо, як вони змогли знайти портал?

— Коли ти втратила силу чорного агату на вівтарі друїдів, відкрився розлом. У мене був вибір: або рятувати тебе від Гідеона, або… закривати портал. Я його зробила. Жителі Кеймарту відчули сильний сплеск енергії й розповіли, що біля моря бачили стражників із Дагратіона й серед них був… трирічний хлопчик. Вони охороняли його від демонів мотулу, які намагалися пробратися через розлом слідом за ними. Як вважаєш, кого воїни так будуть оберігати, як не наступника трону?

Вікторія, склавши руки на голові, прошепотіла:

— І ти обрала мене. І не даремно вибрала саме це місто. Могутня, багаторічна енергетика Києва — як невидимий щит для нас. Однак Гідеон все одно знайшов нас. Тепер питання часу, коли за Мірою прийдуть дагратіонці й Корнелія запустить свої пазурі в цей світ.