Читати книгу - "Знак Афіни, Рік Рірдан"

сподівалась, що так. Авжеж, старий річний бог намагався їх убити, але Пайпер однаково йому співчувала. Вона не розуміла, як такий самотній та пригнічений дух міг створити ріг достатку, що викидав ананаси та святкові торти. Може, саме ріг його так спустошив? Може, тепер, коли рога вже немає, Ахелой знову знайде щастя і заживе для себе?

А ще вона розмірковувала про Ахелоєву пораду: «Якби ти дісталась до Рима, історія з повінню послужила б тобі краще». Пайпер знала, про яку історію він говорив, от тільки не розуміла, як вона може допомогти.

Джейсон витягнув з торта згашену свічку.

— Я тут думав...

Слова висмикнули Пайпер зі світу думок. З вуст власного хлопця фраза «Я тут думав» звучала досить тривожно.

— Про що? — поцікавилася вона.

— Табір Юпітера. Усі ті роки, що я там навчався. Ми завжди висували на перший план роботу в команді, намагались діяти, як одне ціле. Я гадав, що розумію, як воно. Але чесно? Я завжди був ватажком. Навіть, коли був зовсім малим...

— Син Юпітера. Найсильніша дитина в легіоні. Ти був зіркою.

Джейсон зашарівся, але не заперечив.

— У цій команді... я не знаю, що робити. Я не звик бути одним з багатьох... рівних. Мені здається, що я всіх підводжу.

Пайпер узяла його руку.

— Ти нікого не підводиш.

— Коли напав Хрісаор, склалось протилежне враження. Майже всю цю подорож я був або непритомним, або безпомічним.

— Годі тобі! Бути героєм не означає бути непереможним. Це означає бути достатньо хоробрим, щоб встати на ноги та зробити те, що належить.

— А якщо я не знаю, що належить?

— Для цього є друзі. У кожного з нас різні сильні сторони. Разом ми з усім розберемось.

Джейсон подивився їй в очі. Пайпер не знала, чи подіяли на нього її слова, але була рада, що він їй довірився. Їй подобалось, що Джейсон не зовсім впевнений у своїх силах, не завжди досягає мети і не вважає, що Всесвіт повинен перепрошувати у нього щоразу, коли щось пішло не так (на відміну від іншого сина бога небес, якого вона нещодавно зустріла).

— Геркулес поводився, як стерво, — промовив хлопець, наче прочитавши її думки. — Ніколи не хочу стати схожим на нього. Але мені не достало б хоробрості вступити з ним у двобій, якби ти не взяла на себе керівництво. Тієї миті героєм була ти.

— Можемо чергуватись.

— Я не заслуговую на тебе.

— Не смій більше це говорити.

— Чому?

— Це фраза для розриву стосунків. Ти ж не...

Джейсон нахилився і поцілував її. Кольори римського полудня раптом стали виразнішими, наче світ перемкнувся на високу чіткість зображення.

— Жодних розривів, — пообіцяв він. — Я, може, і вдарився головою кілька разів, але клепка в мене ще залишилась.

— Добре. А тепер торт...

Вона запнулась. До них біг Персі Джексон. З його обличчя Пайпер зрозуміла, що він має погані новини.

Вони зібрались на палубі, щоб тренер Хедж теж міг почути розповідь. Коли Персі закінчив, Пайпер ще кілька секунд не могла закрити рота.

— Отже, Аннабет викрали на моторолері, — підсумувала вона, — Грегорі Пек та Одрі Гепберн.

— Не викрали, не зовсім. Але у мене погане передчуття... — Персі глибоко вдихнув, наче ледве володів собою. — Слово, вона... вона пішла. Може, я не мусив її відпускати, але...

— Мусив, — промовила Пайпер. — Ти знав, що вона повинна піти одна. До того ж Аннабет сильна та кмітлива. Вона впорається.

Пайпер уклала трохи чарів у свій голос. Можливо, це було не зовсім гарно, але Персі повинен був себе опанувати. Навряд чи Аннабет хотіла, щоб її хлопець постраждав через те, що занадто хвилювався за неї.

Плечі Персі трохи розслабились.

— Можливо, ти маєш рацію. Хоч би там що, Грегорі... тобто Тіберін... сказав, що у нас менше часу на порятунок Ніко, ніж ми вважаємо. Хейзел і хлопці ще не повернулись?

Пайпер перевірила час на штурвальній панелі. Вона тільки тепер усвідомила, скільки часу вже минуло.

— Уже друга дня. Ми домовлялись зустрітись о третій.

— Не пізніше третьої, — виправив Джейсон.

Персі вказав на кинджал Пайпер.

— Тіберін сказав, що ти зможеш знайти Ніко... ну, цим.

Пайпер прикусила губу. Їй найменше зараз хотілось заглядати у Катоптріс за черговою порцією моторошних зображень.

— Я намагалася, — відповіла вона. — Кинджал не завжди показує те, що я хочу побачити. Узагалі-το, майже ніколи.

— Будь ласка, — промовив Персі. — Спробуй знову.

Він жалібно поглянув на неї своїми блакитно-зеленими очима, наче тюленя, яке потребувало допомоги. Як Аннабет удавалось перемагати в суперечках із цим хлопцем?

— Гаразд, — вона зітхнула і дістала кинджал.

— За одним ходом, — крикнув тренер Хедж, — дізнайся про найсвіжішу бейсбольну статистику. Ці нікчемні італійці зовсім не цікавляться бейсболом.

— Ш-ш-ш, — Пайпер вдивилась у бронзовий клинок. Він замерехтів. Вона побачила квартиру, наповнену римськими напівбогами. Дюжина з них стояла навколо столу і слухала Октавіана, який вказував на велику мапу. Рейна ходжала біля вікон і дивилася на Центральний парк, що розкинувся внизу.

— Недобре це, — пробурмотів Джейсон. — Вони вже влаштували собі штаб-квартиру на Мангеттені.

— А на мапі — Лонг-Айленд, — додав Персі.

— Вони розвідують територію, — поділився своєю здогадкою Джейсон. — Обговорюють напрямки вторгнення.

Пайпер не хотіла цього бачити. Вона зосередилась ще більше. Поверхня кинджала вкрилась брижами й показала руїни — кілька напівзруйнованих стін, колону та вкриту мохом і зів’ялими лозами кам’яну підлогу. Усе це купчилось на трав’янистому схилі, усипаному соснами.

— Я щойно там був, — промовив Персі. — Це старий форум.

Зображення збільшилось. Посеред кам’яної підлоги була викопана яма зі сходами, що вели вниз до сучасних залізних воріт з висячим замком. Зображення на кинджалі понеслось просто крізь прохід униз крученими східцями, а потім у темну циліндричну кімнату, схожу на силосну башту.

Пайпер впустила кинджал.

— Що не так? — спитав Джейсон. — Він щось нам показував.

Пайпер наче знову опинилась у морі та відчувала, як хитається корабель під ногами.

— Нам не можна туди.

Персі нахмурився.

— Пайпер, Ніко помирає. Ми повинні його знайти. Ба більше того, Рим опинився під загрозою знищення.

Голос відмовлявся їй коритись. Вона так довго тримала видіння з круглою кімнатою у таємниці, що тепер не могла змусити