Читати книгу - "Повітряний замок, що вибухнув"

— Чий то був номер?

— Не знаю. Я ним жодного разу не скористався.

— Гаразд. Наступне питання… кому ви передали цю справу?

— Що ви маєте на увазі?

— Коли Фельдін пішов у відставку, хто посів ваше місце?

— Не знаю.

— Ви писали якийсь звіт?

— Ні, адже справа була таємною. Мені навіть не дозволяли нічого записувати.

— І ви не інформували якого-небудь наступника?

— Ні.

— Що ж сталося?

— Ну… Фельдін пішов у відставку, поступившись місцем Уле Ульстену. Мені сказали, що нам слід почекати до наступних виборів. Тоді Фельдіна знов обрали, і наші зустрічі поновилися. Потім на виборах вісімдесят другого року перемогли соціалісти. Гадаю, що Пальме підібрав когось мені на зміну. Я ж почав працювати в міністерстві закордонних справ і став дипломатом. Мене направили до Єгипту, а потім до Індії.

Мікаель ще кілька хвилин розпитував, хоча, проте, був переконаний, що вже вивідав усе, що міг повідомити Янерюд. Три імені.

Фредрік Клінтон.

Ханс фон Роттінґер.

І Еверт Гульберґ — людина, що застрелила Залаченка.

«Клуб Залаченка».

Подякувавши Янерюду за інформацію, Мікаель узяв таксі і поїхав назад до центрального вокзалу. Лише сидячи в таксі, він опустив руку в кишеню піджака і вимкнув магнітофон. О пів на восьму вечора неділі він приземлився в Арланді.

Еріка Берґер задумливо роздивлялася картинку на екрані комп’ютера. Потім крізь стіну скляної клітки обвела поглядом напівпорожню редакцію. У Андерса Хольма був вихідний день. Вона не помічала, щоб хто-небудь виявляв до неї цікавість, неприховано або нишком. У неї не було причин підозрювати, що хтось із співробітників редакції хоче їй нашкодити.

Повідомлення надійшло хвилину тому. Відправником значився «redax@aftonbladet.com», і Еріка здивувалася, чому саме «Афтонбладет». Адресу явно було сфальсифіковано. Тексту в листі взагалі не було, замість нього надійшла фотографія у форматі jpg, яку Еріка відкрила у «Фотошопі».

Знімок був порнографічним і зображував голу жінку з неймовірно величезними грудьми і повідцем на шиї. Вона стояла рачки, і її трахали ззаду.

Обличчя жінки замінили. Автор очевидячки не став утрудняти себе ретушшю, просто вклеївши замість оригінала обличчя Еріки Берґер. Фотографію взяли з її старих статей у «Міленіумі», які можна було скачати з Мережі.

Внизу знімка за допомогою текстового файлу «Фотошопу» було написано одне слово.

Шльондра.

Вона отримувала вже дев’яте анонімне повідомлення, що містило слово «шльондра», і відправником щоразу було яке-небудь з великих медійних підприємств Швеції. До неї вочевидь прив’язався якийсь кіберманіяк.

Прослуховування телефонів належало до тих справ, які за допомогою комп’ютера здійснювати досить складно. Для Трійці не склало труднощів локалізувати кабель домашнього телефону прокурора Екстрьома; проблема ж полягала в тому, що Екстрьом рідко або, швидше, взагалі ніколи не користувався ним для розмов, що стосувалися роботи. Встановлювати підслуховуючий пристрій на робочий телефон Екстрьома в поліцейському управлінні Трійця навіть не намагався: для цього потрібний такий глобальний доступ до шведської кабельної мережі, якого він не мав.

Зате Трійця з Бобом Собакою майже тиждень присвятили спробам ідентифікувати і вичленити мобільний телефон Екстрьома на фоні завад від приблизно двохсот тисяч інших мобільних телефонів у радіусі кілометра від поліцейського управління.

Трійця з Бобом Собакою скористалися системою, що називалася RFTS.[47] Про неї, у принципі, знав багато хто. Її розробила американська агенція АНБ,[48] і вона використовувала невідому кількість супутників, які вели точкове спостереження за здатними викликати особливий інтерес вогнищами криз і столицями по всьому світу.

Агенція АНБ володіла колосальними ресурсами і задіювала величезну мережу, щоб відловлювати в певному регіоні безліч мобільних розмов одночасно. Кожна окрема розмова вичленялась і піддавалася цифровій обробці за допомогою комп’ютерів, запрограмованих реагувати на певні слова, наприклад, «терорист» або «Калашников». Якщо подібне слово траплялося, комп’ютер автоматично посилав сигнал тривоги, після чого який-небудь оператор підключався і прослуховував розмову, щоб визначити, становить вона інтерес чи ні.

Ідентифікувати конкретний мобільний телефон було складніше. За допомогою винятково чутливої апаратури АНБ могла концентруватися на певному районі, вичленяти і прослуховувати розмови. Техніка була простою, але не стовідсотково надійною. Вихідні розмови особливо погано піддавалися ідентифікації, тоді як засікти вхідну розмову було легко, оскільки вона починалася з набору потрібного номера, завдяки чому розпізнається сигнал.

Різниця в підході Трійці і АНБ до питання прослуховування мала економічний характер. В АНБ був річний бюджет у кілька мільярдів американських доларів, близько 12 000 постійно працюючих агентів і доступ до найновітніших технологій в галузі комп’ютерів і телефонії. Трійця ж мав фургон приблизно з тридцятьма кілограмами електронного устаткування, більша частина якого була зібрана руками Боба Собаки. Агенція АНБ могла, за допомогою глобального спостереження із супутників, фокусувати виключно чутливі антени на конкретній будівлі в будь-якій точці світу. У Трійці ж була сконструйована Бобом Собакою антена з радіусом ефективної дії приблизно 500 метрів.

Маючи таку техніку в своєму розпорядженні, Трійці доводилося припарковувати фургон на Бергсґатан або на якійсь іншій з довколишніх вулиць і на превелику силу калібрувати устаткування доти, доки воно ідентифікує мобільний телефон прокурора Ріхарда Екстрьома за його номером, який телефону замінює відбитки пальців. Позаяк шведської мови Трійця не знав, йому доводилося через інший мобільний телефон направляти розмови додому до Чуми, який займався безпосередньо прослуховуванням.

Протягом п’яти діб Чума до нестями слухав величезну кількість вхідних і вихідних розмов поліцейського управління і навколишніх будівель. Він слухав про деталі здійснюваних розслідувань, про плановані любовні побачення і записував на магнітофон безліч розмов, що містили різні дурниці. На п’ятий день, пізно увечері, Трійця надіслав сигнал, який цифровий дисплей відразу ідентифікував як мобільний номер прокурора Екстрьома. Чума зафіксував параболічну антену на точній частоті.

Система RFTS була в основному розрахована на вхідні розмови. Антена Трійці просто перехоплювала виклики мобільного номера Екстрьома, що посилалися в ефір з будь-якої точки Швеції.

Оскільки Трійця тепер міг почати записувати на плівку розмови Екстрьома, він зафіксував і голос прокурора, який повинен був обробляти Чума.

Чума пропустив цифровий запис голосу Екстрьома через програму, яка називалася VPRS, що розшифровувалося як Voiceprint Recognition System.[49] Він виділив з півтора десятка часто подибуваних слів, наприклад «о’кей» або «Саландер». Отримавши п’ять окремих прикладів одного слова, він досліджував, скільки часу йшло на їх вимовляння, якими були тембр голосу і величина частоти, як розставлявся наголос та безліч інших відмітних ознак. У результаті з’явилася графічна крива, і тим самим Чума дістав можливість прослуховувати і вихідні розмови прокурора Екстрьома: його парабола постійно виловлювала розмови, в яких повторювалася графічна крива Екстрьома для десятка часто вживаних слів. Техніка не була досконалою, але приблизно п’ятдесят відсотків дзвінків,