Читати книгу - "Суспільно-політичні твори"

встане, бо український народ прийняв московську культуру і асимілірується з московським народом. На прояви національного відродження української нації, на борьбу українців проти обрусіння, проти панування московської культури на Україні московське суспільство дивиться так, як дивиться німецьке суспільство в Австрії чи Германії на борьбу чехів, словінців, хорватів проти німецької культури на своїй землі; воно дивиться, як на борьбу проти культури, цивілізації, як на борьбу тьми (темряви) проти світла. Тут проявляється та відома психічна риса, яку проявляє кожда нація: переоцінка себе у власних очах.

На дозвіл російського уряду видавати українські газети руська преса відповіла «могильним мовчанням». Ніде ані крихти прояви не тільки радості, але навіть півслова співчуття тому, що найбільше звено вікового ланцюга, що висить на народі українськім, упало.

Мовчанням відповідає руська преса і на те, що в Д[ержавній] думі досить значне (хоч і далеко менш того числа, яке мусить бути пропорціональ-но числу людності нашого народу) число депутатів-українців, які створили українську фракцію Думи і не вагатимуться рішуче обстоювати інтереси українського народу.

Питання національні і взагалі питання, що стосуються тільки окраїн, поставлені на розгляд в кінець. Для руських ці питання не важні, їм дарма, що ці питання страшно болючі усім зневоленим націям Росії. Руських в парламенті більше, і вони змусили постановити цю справу в кінці. Як руські депутати віднесуться до національної справи, до прав знев[олених] націй Росії, побачимо, хоч можна заздалегідь сказати, що справа запровадження рідної мови в школах, в судах і адміністрації, по землях російських зневол[ених] націй, справа національної автономії, а тим паче федерації, матимуть досить ворогів.

Мислимо, що «центр і праві» скажуть: Росія для руських; «кадети», що автономія для України — річ ще передчасна; крайні «ліві» будуть політикувати.

За автономію України подадуть голоси депутати зневолених націй Росії, бо за цю послугу одержать таку саму послугу од послів українських.

Суд

1. Мова в судах на Україні — українська. Нації, що складають національну меншість на Україні, не мусять бути позбавлені права звертатись до суду в рідній мові.

2. Автономний виборний український суд.

Коли судові справи в руках однієї нації, там уже вона скористає з сього для себе: помагатиме і виправдуватиме своїх. (Суд в Тіролі, в Познані, у Штірії, в Германії, Австрії, Великобританії). Пануючі нації монополізували суд на землях націй зневолених. В українській Галичині суд в руках поляків, і вони безсоромно кривдять українців, обороняючи своїх земляків. В Познані суд в руках німців, які в свою чергу кривдять поляків в користь своїх земляків (німців). Те ж можна сказати про Венгрію, Росію і т. д.

Коли ще додамо, що нація пануюча складає вищі класи на землях націй зневолених, то суд в її руках — ще більша зброя проти нації зневоленої.

На Україні судом заправляє московський уряд, який скрізь наставляє суддів-москалів. Суд на Україні судить їх, як хоче уряд. Уряд тягне руку капі-

талістів, а суд за ним. Інтереси українців — робітників і селян — чужий суд на Україні не оборонить. Зараз на Україні розпочинається національна боротьба. Ясно, що і суд, що в руках московських пануючих класів, почне гнітити українців не тільки соціально, а й національно. Судді-москалі будуть тягнути на руку своїх земляків.

І тому українська, як і кожна нація Росії, мусить добиватись своїх незалежних від російського уряду судових інституцій[326].

Коли б в якій державі і не було національного утиску, але коли в державі існують класи, то вищі багаті класи забирають суд до рук і обертають його в орудіє своїх інтересів. Аби сього запобігти:

1. Треба зробити суд виборний по 4-членній формулі.

2. Аби зробити з суду — суд справедливий, треба знищити бюрократично централізовану організацію суду в руках уряду.

а) Судді незалежні і незміняємі, коли це забезпечить і нижчі класи, і національну меншість від кривди.

б) Передати суд місцевим громадам.

Суд третього

Але і виборний суд не забезпечить націй слабих і тих, що складають національну меншість. На землях з мішаною народністю народність більш культурна, більш багата, більш численна забере на виборах до своїх рук суд і буде кривдити національну меншість. Сьому запобігти, оборонити національну меншість — може тільки «суд третього» (третейський суд). На територіях мішаних, де живуть рядом різні нації, а тим паче, коли їх інтереси не погоджені, а може, і протилежні — суд мусить бути «третейський», надто тоді, коли до суду звертаються члени цих двох націй.

Взагалі суд третього — єсть самий справедливий, і його мусимо запроваджувати на своїй землі.

Адміністрація

1. Адміністрація на Україні поставляється цілком по волі народу українського.

2. Адміністрація мусить бути виборна.

3. Поліція в руках українських громад, себто виборних українських інституцій.

4. Мова в адміністративних установах на Україні — українська, хоч і інші нації не мусять бути позбавлені права звертатись до уряду на Україні в рідній мові.

Релігія

З того часу, як християнство запанувало над світом, духовні пастирі почали забувати завіти свого учителя Христа: щоб духовний пастир-піп був наставником, а не начальником, що хто хоче бути першим, хай буде усім слугою. Щоб не уживали сили меча, сили примусу, щоб тільки впливали один на другого силою любові.

Духовні пастирі-попи скоро забули се; вони зорганізувались в могучу партію, яка захватила власть над народами і навіть царями (Середні віки). Попівство (духовенство) понаставляли скрізь по світу інквізиції (на зразок сучасних російськіх отділеній) з цілою організованою масою шпигів. Інквізитори (з чернеців) за кожду вільну думку, надто проти власті попівства, пакували в тюрми, катували, мордували і врешті палили прилюдно на майданах.

Та народи обурилися, повстали, скинули панування попівства (Гус, Лютер, Кальвін). Попівство побачило, що програло справу, побачило, що йому більш на світі на панувати. І от воно змінило свою тактику: змінило свою попередню ціль панувать над усіма. Воно (попівство) стало в обороні державної власті, обороняючи її, обороняючи вищі класи, що державну власть мають в руках. Попівство пішло на службу вищим класам, аби хоч по змозі більш удержати за собою із своїх попередніх привілеїв, — і вони не помилились. За таку послугу державна власть і вищі класи од того часу і дотепер опікуються над попівством, бережуть його інтереси; а вдячне попівство старається із усіх сил прислужитись державній власті і вищим класам. Попівство поучає народ, що власть од Бога, хто йде проти власті і проти пана, то іде проти Бога.

Попівство