Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

— Я вдома.

— Добре. Я теж встиг.

— Тоді відпочивай красунчик.

— І ти. На добраніч.

— На добраніч. Цілую.

— Цілую.

Пішла до себе в кімнату. У загальній кімнаті було темно, і я ввімкнула тільки невеликий нічник, щоб роззутися і прибрати взуття в шафу. Після чого пішла до себе. Далі слухати і повторювати слова.

Альфред

Я лежав у себе в малесенькій кімнаті метром 10 квадратних і дивився в стелю. Скільки не намагався заснути, весь час згадував про неї.

«Така ніжна, незвичайна і тільки моя. Нікому її не віддам. А якщо той тип спробує знову її образити, порву на частини».

У двері постукали. Швидко встав і відчинив. На порозі стояв командир.

— Хм, навіть не розраховував застати тебе. Думав ти в Ізабелли.

— Я хочу, щоб у неї були нормальні побачення. А потім уже спільне життя.

Командир усміхнувся.

— Типу те, що ви жили разом, поки були в космосі, і поки подорожували з королівською сім'єю, це не рахується. Я ж бачу, що ти заснути не можеш. Уже 12 ночі, а ти не спиш. Думаєш про неї?

— Так, сер.

— Альфред, залиш це. Ми з тобою все ж таки друзі. І я як друг бачу, що ти не можеш без цієї дівчинки.

— Мені якось ніяково переїжджати до неї, коли вона живе з Антуаном, Інгою, Нейтаном і Настею, Сергієм і двома дітьми.

— І що тут незручного? На скільки я знаю, це її друзі, і вони як одна велика сім'я. Це те, що вам двом просто не вистачає. Сам не поговориш із нею про те, щоб жити разом, я тебе виселю з гуртожитку.

Альфред здивовано подивився на старого друга.

— Я поговорю з нею.

— Упевнений, Ізабелла буде рада твоїй пропозиції.

— Сер, я хочу провести неофіційне розслідування про одну людину.

— Хто це?

— Рижиков Павло. Він кілька років тому зробив Ізі дуже боляче і хотів шантажувати її сім'ю. Хочу знати про нього більше.

— Я можу розраховувати, що закон ти не порушиш і не будеш його прищучувати в темній підворітті.

— Тільки якщо він не спровокує мене. І це буде сам захист або захист Ізабелли та її рідних.

— Молодець. Дій.

Ізабелла.

Я вже лягла спати, коли пролунав телефонний дзвінок. Номер був мені незнайомий. Відповіла.

— Ало.

— Привіт, малятко. Давно не бачилися. Як у тебе справи? — упізнала я голос Павла.

— Чого тобі потрібно від мене?

— Хочу побачитися, поговорити.

— Про що? — запитую втомлено.

— У мене є кілька твоїх фотографій. Нас із тобою.

— Це неможливо. Ми з тобою близькими не були.

— Хіба?

— Точно. Я пішла від тебе до того, як ти міг втілити свою хвору фантазію.

— А як твій бойфренд відреагує на знімки де ми цілуємося.

— А ти відправ йому і перевір, — сказала я різко і перервала дзвінок.