Читати книгу - "Війна з Росією"

Навколо запала тиша. Але ніхто не висловив невдоволення словами Меркулова і не дистанціював себе від нього. Для Комарова це стало підтвердженням того, чого він найбільше побоювався: дедалі більше скидалося на те, що він, голова адміністрації президента, нерозривно пов’язаний не з тією людиною.

Та президент швидко приборкав свій гнів. Як колишній співробітник КДБ і голова ФСБ він знав, яку силу і владу мав Меркулов, і розумів, що сам зараз потребує підтримки цього чоловіка.

Комаров спробував повернути собі ініціативу та змінив тему.

— Володимире Володимировичу, я рекомендую заслухати звіт про диспозиції НАТО.

Президент подивився на Гареєва і пробурчав, знову беручи владу в свої руки:

— Доповідайте, будь ласка.

— Володимире Володимировичу, НАТО під американським керівництвом мобілізувало значні військові сили. У західній частині Прибалтики Альянс зібрав військово-морський десант на базі 2-го морського експедиційного з’єднання. Це бойова група «повітря-земля» завбільшки майже як ціла дивізія. Підтримує все це американський 6-й флот із двома авіаносними ударними групами, це сорок кораблів і сто сімдесят п’ять літаків. Загалом це значна військова сила. Водночас Альянс зібрав ще й цілий корпус із трьох дивізій під егідою корпусу Сухопутних військ швидкого реагування Об’єднаних збройних сил НАТО, яким керують британці. Зараз вони перебувають на північному сході Польщі, на південь від литовського кордону.

— Чи означає це, що вони переважають за чисельністю?

— Ні. Але наші сили розосереджені по всіх балтійських країнах, у той час як НАТО може швидко зосередити всі зусилля в одному місці для досягнення сильнішого ефекту. І ось тоді вони значно переважатимуть за чисельністю.

Президент на хвилину замислився.

— Це означає, що стратегічно ситуація все ще складається на нашу користь. Якщо Альянс настільки дурний, щоб зосередити свої сили в одній точці... а вони муситимуть це зробити, щоб розпочати успішну атаку... ми зможемо знищити їх однією з наших тактичних ядерних боєголовок. Так?

— Правильно, Володимире Володимировичу, — генерал похмуро всміхнувся. — Там може бути певна відмінність між тактичними та міжконтинентальними боєголовками, але в дійсності навіть найменша сучасна боєголовка у багато разів потужніша від тієї бомби, яку американці скинули на японців у 1945-му. Всього лише одна правильно використана тактична боєголовка рознесе вщент будь-який армійський корпус. Ті, хто не згорить на місці, будуть надто травмовані, щоб продовжувати боротьбу. І ще багато людей помре протягом наступних днів чи тижнів.

— Але ж вони можуть зробити те саме і з нами, використавши свої крилаті ракети...

— Абсолютно правильно. Але різниця між нами полягає в тому, що Росія — величезна країна, і ми можемо розосередитися й сховатись. Тоді багато людей виживе. Західна Європа заселена дуже щільно. Там електорат ніколи не допустить, щоб сталося щось подібне. Більш того, політики європейських країн знають, що ми дійсно можемо натиснути на кнопку, якщо на нас нападуть.

Президент кивнув, трохи заспокоївшись.

— Як ви сказали, Михайле Миколайовичу, раніше: «абсолютно правильно». Отже, ці сили, якими вони нібито загрожують нам у Прибалтиці, повністю американські? А як же ті три дивізії Корпусу швидкого реагування?

— Володимире Володимировичу, ви маєте рацію, балтійські військово-морські й повітряно-десантні сили в переважній більшості — американські, але не повністю. Англійці розгорнули свою Королівську військово-морську бригаду командос на кораблі Її Величності «Альбіон», в той час як голландці пообіцяли розмістити батальйон морської піхоти на своєму десантному кораблі «Роттердам». Крім того, британці також направили корабель Її Величності «Оушен», вертольотоносець, разом з усіма конвоями. До цього треба додати ще французький авіаносець «Шарль де Голль» і кілька кораблів ескорту — фрегати й есмінці з Німеччини, Франції, Італії, Іспанії, Португалії, Норвегії, Данії та Бельгії, не кажучи вже про протичовнові субмарини з Великої Британії, Франції, Німеччини та, звісно, з Америки. Тож європейські члени НАТО, безумовно, можуть сказати один одному, що вони активізувалися до належного рівня. І це якраз те, за словами наших інформаторів, про що вони говорять між собою на рівні лідерів країн і міністрів закордонних справ. Ключовий момент, на якому я мушу наголосити, це те, що навіть з усіма своїми проблемами управління та контролю це є значно більшою силою, ніж наш Балтійський флот. І було б дуже тривожно, якби ми з’ясували, що країни НАТО готові ризикнути і завдати ядерного контрудару у відповідь.

— Вони не готові, — перебив президент, ігноруючи побоювання Гареєва. — А що там із дивізіями корпусу НАТО на північному сході Польщі?

— Найсильніша на сьогодні американська 4-а піхотна, але, крім неї, ще є 3-я дивізія Великої Британії з бронетанковою бригадою і французький Іноземний легіон з легкою бронетанковою бригадою. Ми також щойно дізналися, що італійці відправляють танкову бригаду «Арієте», яка завжди була тісно пов’язана із Корпусом швидкого реагування Об’єднаних збройних сил НАТО. Більша частина бойового забезпечення, такого як артилерія, інженерні війська, розвідка та інші види підтримки, — британська. Але варто зазначити, що і кілька інших країн зробили свій чималий внесок. І, звісно, кожна країна сприятиме логістичним забезпеченням для підтримки своїх людей.

— А німці?

— Так. Ми всі були здивовані поведінкою німців. Перша бронетанкова дивізія вже готова до розгортання на північному сході Польщі. Вона дуже потужна. Та ще й посилена польською 10-ю бронетанковою бригадою.

— Поляки воюють пліч-о-пліч з німцями. Це, мабуть, вперше. Так, здається, ми справді об’єднали Альянс...

Доволі незграбна спроба президента пожартувати наштовхнулась на ніякове мовчання за столом. Комаров був упевнений, що ще два тижні тому всі б іржали, як коні. Але не зараз, коли нарощування сил на кордоні невпинно зростало і всі почали усвідомлювати значущість допущених військових прорахунків.

Президент продовжив.

— Як ви оцінюєте наміри НАТО?

— Володимире Володимировичу, — знову вступив Гареєв, — ми дуже ретельно розглянули це питання, і наша оцінка основана не тільки на тому, де Альянс розгортає свої військові сили і які їхні можливості; ми також зосередилися на питаннях розвідки, включаючи і радіорозвідку. Ми зробили все можливе і неможливе й навіть ризикували своїми найкращими агентами на Заході, щоб з’ясувати, що ж насправді відбувається. Більш того, в нас є результати оперативного аналізу проведених військових навчань за кількома різними сценаріями. І, нарешті, я вивчив увесь цей масив інформації й поставив собі ключове запитання: що я робив би