Читати книгу - "Суспільно-політичні твори"

Росія і Австрія до народу українського. В Австрії український народ, що не має найменшої автономії, яку мають майже усі інші народи Австрії, народ, що навіть справи просвіти не має в своїх руках, народ обдертий, голодний, безправний, відданий на безоглядну експлуатацію полякам та іншим чужинцям, відданий на збиткування найдрібнішого останнього поліцая-жандарма.

Австрійське правительство і польські пануючі сфери дурять його безконечними обіцянками протягом цілих десятиліть. Остання справа з українським університетом у Львові, обіцянки його через декілька років, з наміром, по своєму звичаю, її не виконати, є цинічним глумом над нами.

В Росії безоглядні переслідування народу українського правительством при щирій допомозі усього народу московського, як поступових, так і реакційних верств, сьогочасні канібальські оргії реакціонерів-росіян, урядові утиски найневинніших прояв[ів] української індивідуальності.

Колишня блискуча Польща, що була найсильнішою державою в Європі, що простяглась від Балтійського до Чорного моря, наложила головою за свою антиукраїнську політику. Цю науку історії мусять добре запам’ятати Росія та Австрія. — Український народ не буде пасивним глядачем бор[от]ьби Росії та Австрії.

Перемога Австрії буде розгромом балканських народів, сербів, чорногорців та болгарів, в незалежності котрих і в майбутній спілці з ними — за[по]-рука нашої будуччини.

Німецьке море, зруйнувавши балканські держави, заллє Балканський півострів, захопить Дарданельську протоку, з’єднається з німецькими озерами, що густо укрили нашу землю понад Чорним морем. Споконвічно ко — зацьке наше Чорне море стане німецьким. Шлях до щасної будуччини українського народу буде перетятий уже назавжди.

Перемога Австрії скінчиться приєднанням до неї — максимум Правобережної України, мінімум — приєднанням Поділля і Волині. Ці землі приєднаються до Г аличини, поділять її долю, себто стануть під берло польське. Австрія стане Австро-Угро-Польською державою; відновиться наш давній історичний ворог — історична Польща Річ Посполита. Польські руки, що простягаються поза свої етнографічні межі — будуть одрубані.

Стоячи на ґрунті єдності і мобілізації українських земель, ми встаємо за приєднання Галичини, угорської України і Буковини до України російської. Таким чином, розв’яжуться раз назавжди питання українсько-австрійське, українсько-угорське, українсько-польське, лишиться єдине питання — українсько-російське, яке розв’ язано буде легко.

Український народ мусить перейти цей етап, до здобуття незалежності.

З уповажнення загального з’їзду УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ПАРТІЇ, що одбувся цими днями, НАКАЗУЄМО усім нашім відділам і прихильникам усієї Соборної України негайно поробити усі заходи, даби український народ зустрів світову подію, що наближається, свідомий і готовий.

Український народ усієї Соборної України стане одностайно. Брат на брата не зніме руки.

Центральний комітет Української народної партії.

ЦДІА України (в Києві). — Ф. 705. — Оп. 2. — Спр. 122. — Арк. 4-4 зв.

Той самий текст, але під іншою назвою — «Універсал до народу Українського Усієї Соборної України» — зберігається в Інституті рукопису ЦНБ ім. В. Вернадського НАН України. — Ф. 1. — Од. зб. 11534. — Арк. 2-5.

[Відозва Української Народної Партії з приводу Російсько-японської війни]

Люди добрі! Що це в нас діється? Через що це земля наша знову заливається слізьми дітей і жіноцтва, а воздух наповнюється їх ревним плачем? Нащо це беруть наших синів і чоловіків знову до війська, куди це їх женуть, відорвавши від рідної стріхи?

Слухайте: їх женуть під кулі японців, посилають на далеку чужину, щоб там наші сини й чоловіки наложили своїми головами! За що? Що це за японці? Через що знялася з ними війна?

Японці такі ж самі люди, як і ми, так само хочуть їсти, так само люблять сонце і так само бажають жити на світі, як і ми, тільки вони мають жовту шкіру й трохи інакше вірують у Бога. На маленькому клапті землі, такому завбільшки, як наша Полтавщина, їх наплодилось аж із 50 мільйонів. Землі в них дуже обмаль, через те вони мусять крамарювати у своїх жовтих сусідів, корейців і китайців, і почали переселятися до них. Корейці й китайці такі самі жовті, як і японці, близькі їх родичі, і живуть собі по своїх звичаях. Від нас це так далеко, що треба їхати по залізній дорозі не менш як з місяць. Усі ці народи дуже ненавидять москалів, бо москалі все пильнують, як би їх підбити під себе, як би забрати їх землю собі, хоч у москалів стільки землі, що ніде її дівати.

Ви пам’ятаєте, як назад тому п’ять літ китайці збунтувалися проти свого царя, бажаючи вибитись з-під царського ярма, бо царі на всім світі, де вони є, одинакові здирщики, ледарі та дурисвіти. Важко було китайцям, хотіли вони прогнати свого царя, та не вміли взятись за діло, як слід: замість царя стали бити неповинних людей. Тоді Росія, вкупі з другими державами, напала на беззахисний Китай, сплюндрувала тую країну, повбивала безліч китайців, їх жінок і дітей, і залила Божу землю неповинною китайською кров’ ю. Китайська віра забороняє вбивати людей, через те китайці не оборонялись або погано оборонялись. Росія захопила частину китайської території, яка зветься Маньчжурія, але японці заступилися за Китай і зробили з Росією таку умову-договір, що через два роки Росія покине Маньчжурію. Цар російський підписав тую умову з Японією. Але як минуло двоє літ, Росія не схотіла вийти з Маньчжурії, бо російський цар збрехав і хотів одурить японців. Цар став будувати в Маньчжурії свої кріпості, наводив своє військо і неволив китайців до роботи. Байстрюк царя Олександра ІІ, адмірал Алексєєв, злигавшися з московським паном Безобразовим, захопили ніби на зруб ко — рейські ліси й узагалі стали розпоряджатися, наче хазяї. Тоді японці почали домагатись, щоб цар російський пішов з Маньчжурії геть, — він не схотів, через що японці наважились вигнати його силою. Отже, японці борються за своє право на життя, бо коли в війні подужає Росія, усі японці помруть з голоду. За що ж бореться Росія? За те, щоб підобрати під себе ще один чужий нарід, щоб зробити з нього раба, щоб цареві та його родичам та кацапським панам було з чого розкошувати, було з чого жирувати.

Що таке Росія? Це держава, де панують москалі, кацапи, або, як вони себе звуть, «рускіє», і де всі інші народи: поляки, татари, молдавани, фіни й між ними ми, українці (або, як нас лають, «хохли») — це московські раби. Таких народів, що