Читати книгу - "Вагітна від мільйонера-боса, Ekaterina"

— Пані Валерія, нам треба з вами поговорити, — серйозно сказав офіцер, зайшовши на кухню, а за ним і його напарник. Вони обидва були одягнені в бездоганну уніформу і мали серйозні вирази облич.

Я одразу відчув вузол у животі. Мій розум почав перебирати всі можливості, намагаючись зрозуміти, чому поліція була в моєму особняку, залишивши одну з моїх немовлят у своєму ліжечку.

— Що відбувається? — запитав я тремтячим голосом, відчуваючи, як чашка в моїй руці трохи вислизає.

Головний офіцер повільно підійшов, дивлячись на мене зі співчуттям і рішучістю. — Пані, ми нарешті знайшли винного, який намагався вас викрасти кілька місяців тому, за інформацією, яку ви нам надали, знайти його було важко, але ця людина отримає довічне ув’язнення, оскільки він скоїв більше злочинів і незаконних речі, дивним було те, що він сказав, що я її знаю

Мої очі розширилися, а серце почало калатати. Я згадав жахливий досвід, який пережив, страх і муку того дня. Я впустив чашку на підлогу, де вона розлетілась на друзки з глухим стуком, що відлунювало кухнею, але я думав деінде.

— Знайшли? — промовив я, відчуваючи, як починає охоплювати голову. Згадуючи той випадок, у мене холонула кров, я знову переживав сильні емоції того травматичного моменту.

Офіцер обмінявся ніяковим поглядом зі своїм напарником, перш ніж заговорити знову. — Пані, викрадач визначає таку ж людину, як ви, яка свого часу була присвячена продажу свого тіла, згідно з тим, що вона нам сказала, також, серед іншого, ця жінка дуже схожа на вас, я думаю, що вона могла бути схожою на вас. твоя сестра-близнюк, викрадач каже, що коли він з'явився, він зробив помилку, і це була помилка, він каже, що врешті-решт він зрозумів, що у тебе немає татуювання, яке б тебе ідентифікувало, ця жінка була йому багато в чому. грошей, очевидно це була жінка-мільйонерка, яка нібито впізнала свою жертву. У вас випадково є втрачена сестра-близнюк? — питає мене офіцер.

«Наскільки я знаю», — розгублено кажу я.

«Як дивно, але тепер тобі не варто хвилюватися», — каже він мені.

Початкове полегшення було приголомшливим, але я все ще відчував напругу в м’язах і запаморочення не зникало. Я схопився за кухонний стіл, намагаючись обробити всю інформацію.

«Мені дуже шкода, пані Валеріє, що вам довелося пережити цей жахливий досвід», — продовжував офіцер із співчуттям. —Ми розуміємо, як вам важко переживати ці моменти. Ми тут, якщо вам потрібна підтримка.

—Я не знаю, чи є у мене сестра-близнючка, я цього не знаю, значить, той чоловік справедливо побачив мене з ненавистю, мені здається дивним, що викрадач подумав, що я та жінка, яка на мене схожа. , у якого є татуювання зі знаком, і що людиною, на яку вони збиралися напасти тієї ночі, була ця жінка, а не я, зачекайте, чи знаєте ви ім’я жінки, яка схожа на мене, як викрадач її впізнає — я запитую його .

«Більше він нам не повідомив», — серйозно додає він.

-Що відбувається? — запитав Алехандро.

"Людина, яка намагалася викрасти мене тієї ночі, вже у в'язниці", - сказав поліцейський Алехандро.

«Це добре», — каже мені Алехандро.

Я слабко кивнув, вдячний за його розуміння, але все ще намагаючись відновити емоційну рівновагу. Офіцер і його напарник непомітно покинули кухню, залишивши мене наодинці з моїми думками та приголомшливим відчуттям полегшення, змішаним зі спогадом про травматичний досвід.

Я прикладаю руку до серця, відчуваючи його швидкі, безладні удари. Я дивився на своїх трійнят, які залишалися нерухомими й спокійними, не звертаючи уваги на метушню, що сталася навколо них.

Я глибоко вдихнув, намагаючись заспокоїтися. Я знав, що, незважаючи на помилкову особу, я все ще відчував себе вразливим і враженим тим, що сталося. Але я також знав, що в мене є моя сім’я, Алехандро та мої прекрасні діти, як якір любові та підтримки, який допоможе мені подолати будь-які труднощі.

«Заспокойся, кохана», — каже мені мій чоловік Алехандро.

«Офіцер каже, що під час викрадення мене переплутали з іншою жінкою, такою ж, як я, я нічого не розумію і не хочу більше ні в чому копатися», — кажу йому, нахмурившись.

«Серйозно, але коханий, іноді у всьому світі буває 7 однакових облич, не хвилюйся про це», — каже він мені.

Я повільно сів у сусіднє крісло, відчуваючи, як мої ноги злегка тремтять від суміші емоцій, які все ще пронизували моїм тілом. Я подивилася на своїх трійнят, які тепер спокійно лежали в своїх ліжечках, і мене накрила хвиля вдячності. Я кілька разів глибоко вдихнув, намагаючись відновити самовладання, розмірковуючи про те, що сталося, і мої руки сльозилися, коли я впустив чашку.

Звук розбитої чашки об підлогу продовжував лунати в моїй пам’яті, як відлуння внутрішнього шоку, який я пережив, почувши слова офіцерів. Я чітко пам’ятаю день спроби викрадення: відчуття страху та вразливості, відчайдушну боротьбу захистити себе та свою ненароджену дитину. Це була мить, яку він сподівався забути, і раптова поява поліції живо повернула ці болючі спогади.

—Валерія... любов, — тихий голос Алехандро порушив тишу кухні, і я звернувся до нього з вдячністю за його втішну присутність. Він простягнув руку й обгорнув мене своїми теплими руками, пропонуючи мені підтримку, яку я так відчайдушно потребувала в той момент.

«Я тут, моя любов», — пробурмотів Алехандро, ніжно цілуючи мене в лоб. -Все нормально. Вони помилялися, але ми в безпеці.

Я кивнула, дозволяючи собі пригорнутися до нього й знайти втіху в його обіймах. Я відчула, як моє серце потроху заспокоюється, знаючи, що ми разом і що він розуміє, що сталося.

«Я не можу перестати думати про те, як все могло бути інакше, пройшов майже рік, їм знадобилося багато часу, щоб зловити того хлопця, уявляєте, щось сталося б з нашими дітьми, я собі не прощаю, - прошепотіла я тремтячим голосом, відійшовши настільки, щоб мати змогу подивитися йому в очі.