Читати книгу - "Втрачений символ"

«Піднімайся!»

Лежачи паралізований обличчям додолу, Ленґдон судомно потроху ковтав повітря, ледь спроможний дихати. Він іще не бачив чоловіка, який на нього напав, зате вже помітив, що агент Гартман нерухомо лежить на підлозі, а під ним розтікається калюжа крові. Ленґдон чув, як кричала і лаялася Кетрін, але кілька секунд тому її голос став приглушеним, наче нападник щось запхнув їй до рота.

«Вставай, Роберте! Ти мусиш їй допомогти!» По його ногах побігли кольки: то було болісне й пекуче відновлення чутливості, але кінцівки й досі не слухалися. «Рухайся!» Його руки конвульсивно смикнулися — то до них поверталася чутливість; за кілька секунд він відчув власні обличчя і шию. Величезним зусиллям Ленґдон спромігся повернути голову, шкрябнувшись щокою об підлогу, і поглянути в їдальню.

Поле зору йому застувала кам’яна піраміда, яка випала з сумки і тепер лежала на підлозі на боці, а її основа була лише за кілька дюймів від його обличчя.

Ленґдон не одразу збагнув, що він перед собою бачить. Кам’яний квадрат, вочевидь, був основою піраміди, однак зараз вона видавалася трохи інакшою. Зовсім іншою. Так, то був квадрат, кам’яний квадрат, але він більше не був пласким та гладеньким. «Як же таке могло статися?» Кілька секунд він незмигно дивився на піраміду: «Може, у мене галюцинації? Скільки разів я бачив основу цієї піраміди... І не бачив на ній жодних позначок!»

І раптом Ленґдон збагнув, що сталося.

Його дихальний рефлекс уже відновився, і він аж охнув від несподіванки, збагнувши, що масонська піраміда відкрила ще не всі свої таємниці. «Я став свідком іще однієї трансформації».

Ленґдона осяяло, і він умить збагнув значення фрази, яку Геловей прохав передати Пітерові: «Масонська піраміда завжди берегла свою таємницю... по-справжньому і щиро». Ці слова здалися йому тоді якимись дивними, але тепер Ленґдон розумів, що Геловей передавав Пітеру закодоване послання. Іронія полягала в тому, що цей самий код був сюжетним поворотом в одному вельми посередньому трилері, який професор читав багато років тому.

Щирий. Sin-cere.

Іще з днів Мікеланджело скульптори приховували огріхи у своїх витворах, замазуючи тріщини гарячим воском, а потім втираючи в нього кам’яний пил. Цей метод вважався нечесним, нещирим, і тому кожна скульптура без воску, тобто sin cera, називалася «щирою». Отак ця фраза й увійшла до лексикону. Ми і донині підписуємо наші листи словом «щиро» — як обіцянкою, що вони написані «без воску», тобто із щирими почуттями.

Гравірування на основі піраміди були приховані тим самим способом. Коли Кетрін, згідно з вказівками на горішньому камені, «зварила» піраміду, віск відтанув, відкривши напис на основі. Коли Геловей пробігся руками по піраміді в гостьовій кімнаті коледжу, він, вочевидь, відчув, що на основі проступили позначки.

І тепер Ленґдон, на мить забувши про небезпеку, яка загрожувала йому та Кетрін, споглядав неймовірний набір символів, що з’явилися на основі піраміди. Він і гадки не мав, що вони означали і що вони врешті-решт розкажуть, але одне він знав напевно. Масонська піраміда ще не розкрила всі свої секрети. Франклін-сквер, вісім — це ще не остаточна відповідь. Хтозна, що зрештою допомогло — чи то раптовий приплив адреналіну завдяки цій здогадці, чи то кілька додаткових секунд, які Ленґдон без зайвих рухів пролежав на підлозі, але раптом він відчув, що відновлює контроль над своїм тілом.

Пересилюючи біль, він відштовхнув рукою сумку з пірамідою вбік, щоб відкрити собі простір для огляду. І з жахом побачив, що Кетрін зв’язали, а до рота засунули шмат ганчірки. Ленґдон поворушив м’язами, намагаючись звестися на коліна, — і враз заціпенів, не вірячи своїм очам. В одвірку їдальні щойно з’явилося моторошне страховисько: чоловіча постать, не схожа ні на що, раніше бачене ним у житті.

«Господи милосердний, що ж це...»

Ленґдон відштовхнувся ногами і перекотився на бік, намагаючись відповзти, але гігантський татуйований чоловік схопив його, різко перевернув на спину і всівся йому на груди. Колінами він боляче уперся Ленґдонові в біцепси і пришпилив його до підлоги. На грудях нападника Ленґдон розгледів зморщеного двоголового фенікса. Його шия, обличчя та брита голова були вкриті химерним візерунком надзвичайно витончених символів, а точніше, окультних знаків, які — і це професор добре знав — використовувалися під час ритуалів чорної магії.

Не встиг Ленґдон придивитися пильніше, як велетень затиснув йому вуха долонями, підняв голову з підлоги і зі страшною силою гепнув об дубову долівку.

Все поглинула темрява.

РОЗДІЛ 96

Малах стояв у холі власного будинку й споглядав результати кривавої розправи. Його домівка скидалася на поле битви.

Роберт Ленґдон лежав непритомний біля його ніг.

Кетрін Соломон, зв’язана і з кляпом у роті, лежала в їдальні. Неподалік від неї скоцюрблений труп жінки-охоронця звалився із стільця. Ця жінка, відчайдушно намагаючись врятувати своє життя, вчинила так, як наказав їй Малах. З ножем біля горла вона відповіла на дзвінок по Малаховому мобільному і брехнею змусила Ленґдона і Кетрін мерщій мчати сюди. «Напарниці в неї не було, а справи Пітера Соломона зовсім кепські». Як тільки жінка виконала свою роль, Малах тихенько задушив її.

Щоб створити враження, наче його немає дома, він зателефонував Беламі зі свого мобільного в одній зі своїх автомашин. «Я зараз в дорозі, — сказав він Беламі... й тим, хто міг чути їхню розмову. — Пітер у мене в багажнику». А насправді Малах їздив лише між своїм гаражем та галявиною, навмання порозставлявши кілька зі своїх незчисленних авто з працюючими двигунами та увімкненими фарами.

Обман спрацював прекрасно.

Майже.

Єдиною заковикою було скривавлене тіло у чорному одязі, що лежало біля парадних дверей із викруткою в шиї. Малах обшукав труп і не стримав єхидної усмішки, коли знайшов у кишені вбитого надсучасну рацію та мобільний телефон з логотипом ЦРУ. «Здається, навіть вони змушені зважати на мою силу». Повитягавши з пристроїв батарейки, він розтрощив їх важким дверним фіксатором.

Малах знав, що йому доведеться поспішати тепер, коли в справу втрутилося ЦРУ. Він знову підійшов до Ленґдона. Професор лежав непритомний і мав оклигати ще не скоро. Малах із трепетом перевів погляд на піраміду, що лежала на підлозі біля розкритої професорової сумки. Йому перехопило подих, а серце шалено закалатало.

«Скільки років я чекав цієї миті...»

Тремтячими руками підняв він масонську піраміду. Пробігшись пальцями по викарбуваних написах, він відчув побожний захват від перспективи, яку вони обіцяли. Переборюючи свій