BooksUkraine.com » Бойовики » Втрачений символ 📚 - Українською

Читати книгу - "Втрачений символ"

143
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Втрачений символ" автора Ден Браун. Жанр книги: Бойовики. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 107 108 109 ... 152
Перейти на сторінку:
транс, Малах поклав піраміду та горішній камінь назад у сумку і застебнув її.

«Невдовзі я зберу піраміду в більш безпечному місці».

Він перекинув сумку через плече, а потім спробував підняти Ленґдона, але треноване м’язисте тіло професора виявилося важчим, аніж здавалося. Тож Малах вхопив його попід пахви і потягнув підлогою. «Йому не сподобається, коли він побачить, де опинився», — подумав він.

Раптом у кухні заволав телевізор. Звуки тих голосів були частиною обману, і тепер його можна вимкнути. Там саме показували телепроповідника, який напучував своїх парафіян молитвою «Отче наш». «От якби хтось із цих загіпнотизованих глядачів побачив, де звучить зараз ця молитва!» — подумки глузував Малах.

«...як на небі, так і на землі», — повторила речитативом група парафіян.

«І дійсно, — погодився Малах. — Що вгорі, те і внизу».

«...і не введи нас у спокусу».

«Допоможи нам побороти слабкість нашої плоті».

«...але збав нас від лукавого...» — благали молільники.

Малах посміхнувся: «А оце буде важко. Бо темрява зростає».

Одначе він віддав їм належне — вони принаймні стараються. Людські істоти, що зверталися до невидимих сил із проханням допомогти, були в цьому світі вимираючою породою.

Коли Малах тягнув Ленґдона через вітальню, конгрегація проголосила: «Амінь!»

«Амон, — виправив їх Малах. — Колиска вашої релігії — Єгипет». Бог Амон був прототипом Зевса, Юпітера, а також кожного Бога в його сучасній іпостасі. І донині кожна конфесія на землі вигукувала варіанти одного імені: Амен! Амінь! Аум!

Телепроповідник цитував місця з Біблії, де описувалася ієрархія ангелів, демонів та духів, які керували небесами та пеклом. «Захищайте душі ваші від нечистої сили! — застерігав проповідник. — Вознесіть молитвою серця ваші! Бог та ангели почують вас!»

«Правду каже, — похвалив його Малах. — А ще їх почують демони».

Він давно дізнався, що правильним застосуванням мистецтва магії зможе відкрити портал до духовної сфери. Ті невидимі сили, що там існують, трапляються в різних формах — подібно до людей. Вони, як і люди, бувають і добрі, і злі. Сили Світла зцілювали, захищали і прагнули принести у всесвіт порядок. Сили Темряви функціонували в протилежному напрямку — руйнували і призводили до хаосу.

Якщо до них правильно звернутися, то ці невидимі сили можна було переконати скоритися волі молільника на землі і, таким чином, наділити його надприродною силою. В обмін на свою допомогу ці сили вимагали пожертв: сили Світла — молитов та похвальби, а сили Темряви — пролитої крові.

Що більша пожертва, то більша сила, якою наділяється той, хто цю пожертву здійснює. Малах почав свою практику з крові дрібних тварин і птахів. Однак з часом він ставав дедалі сміливішим у своєму виборі жертви. «І сьогодні я зроблю завершальний крок».

«Остерігайтеся! — вигукнув проповідник, попереджаючи про прийдешній Апокаліпсис. — Невдовзі розпочнеться завершальна битва за людські душі!»

«І то правда, — погодився Малах. — І я стану найсильнішим її учасником».

Звісно, ця битва почалася давним-давно. У Давньому Єгипті ті, хто удосконалили мистецтво магії, увійшли в історію як великі адепти: у своєму розвиткові вони далеко перевершили пересічних індивідів і стали істинними воїнами Світла. Вони ходили землею як боги. Вони будували храми для посвячення, до яких приїздили неофіти з усього світу, щоб причаститися до мудрості. Вони виплекали расу золотих людей. На якийсь нетривалий час здалося, що людство невдовзі ушляхетниться, піднесеться над самим собою і вийде за межі своїх земних уз.

То була золота доба древніх таємниць.

Однак людина, як істота з плоті та крові, виявилися вразливою до гріхів гордині, ненависті, дратівливості та пожадливості. З часом з’явилися і такі, що спотворили саме мистецтво, перекрутили його і стали зловживати ним задля власної вигоди. І цей перекручений та спотворений різновид мистецтва вони почали використовувати для того, щоб викликати темні сили. Це «альтеративне» мистецтво магії розвинулося, стало потужним, і його вплив був швидким та п’янким.

І це — моє Мистецтво.

Це — моя велика Робота.

Просвітлені адепти та їхні езотеричні братства побачили це зростаюче зло і усвідомили, що людина не використовує ново-знайдене знання заради блага собі подібних. Тому вирішили сховати цю мудрість і тримати її подалі від лихих очей негідних. І зрештою її було втрачено.

З цією втратою сталося Велике Падіння Людини.

І настала Темрява.

Шляхетні потомки адептів мужньо трималися й донині вперто наосліп шукали Світло, намагаючись заволодіти втраченою силою свого славетного минулого, щоб стримувати Темряву і долати її. То були священики — чоловіки та жінки — в церквах, храмах та гробницях усіх релігій на землі. Час знищив спогади, відсторонив їх від їхнього минулого. Вони більше не знали Джерела, з якого колись лилася їхня могутня мудрість. І коли їх питали про божественні таємниці предків, нові хранителі віри голосно відмовлялися від них, засуджуючи їх як єресь.

«Невже вони й справді забули?» — подумав Малах.

Відлуння цього древнього мистецтва чулося в кожному куточку світу — від містичних кабалістів юдаїзму до езотериків-суфістів у ісламі. Його залишки збереглися в таємничих ритуалах християнства, у його богоспоживальному ритуалі святого причастя, в ієрархії святих, ангелів та демонів, у заклинаннях та ритуальних співах, в астрологічній підоснові церковних календарів, у священицьких рясах, а також в обіцянці вічного життя. Навіть у наш час християнські священики виганяють злих духів, вимахуючи кадилами, калатаючи у священні дзвони та окропляючи святою водою. Християни і досі практикують надприродне мистецтво вигнання бісів — древній ритуал їхньої віри, що потребував здатності не лише виганяти демонів, а й викликати їх.

«Але вони все одно нездатні побачити своє минуле».

Ніде містичне минуле церкви не проявлялося так очевидно, як в її епіцентрі. У місті-державі Ватикан, посеред площі Святого Петра стоїть великий єгипетський обеліск. Висічений за тринадцять століть до першого подиху Христа, цей містичний та незбагненний моноліт здається тут недоречним, ніби не має стосунку до сучасного християнства. Однак він там стоїть. У самому серці Христової церкви. Як кам’яний маяк, що волає бути почутим. Як нагадування тим нечисленним мудрецям, які ще не забули, звідки все пішло. Ця церква, зроджена з древніх таємниць, і досі зберігає їхні обряди та символи.

А один символ — найважливіший і найвищий.

Олтарі, ризи, шпилі та священні книги прикрашає єдиний образ християнства — образ безцінної людської істоти, принесеної в жертву. Християнство краще, ніж будь-яка інша віра, розуміло перетворювальну силу пожертви. Навіть зараз, на честь пожертви, зробленої Ісусом, його послідовники роблять свої слабенькі персональної пожертви: постяться, не споживають м’яса на Великий піст, сплачують десятину...

«Звісно, всі

1 ... 107 108 109 ... 152
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Втрачений символ», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Втрачений символ"