Читати книгу - "Аеропорт, Артур Хейлі"

166 Chicago Tribune — щоденна чиказька газета.

167 South with Scott (1921) — книга Едварда Еванса (1880—1957), адмірала Королівського військово-морського флоту Великої Британії, учасника обох Світових війн, а також обох експедицій до Антарктиди під керівництвом Роберта Скотта.

168 ≈ 1,8 м.

169 Співзвучно з bunny (англ.) — кролик.

170 Максиміліан Берліц (1852—1921) — німецький та американський лінгвіст і педагог.

171 Playboy Club — мережа нічних клубів, що є власністю компанії Playboy Enterprises.

172 Arthur Murray (1895—1991) — американський танцюрист і бізнесмен.

173 Blue Cross — американська компанія (1929), яка надає послуги медичного страхування.

174 Columbia Record Club — американська компанія (1955), що займається продажем та доставкою музичних записів.

175 Carson Pirie Scott — торговий центр у Чикаґо та однойменна компанія-мережа універмагів у США (1854).

176 Reader’s Digest — один із найпопулярніших американських журналів для всієї сім’ї (1922).

177 TV Guide — американський журнал із телепрограмою та нови­нами (1948).

178 World Book Encyclopedia — універсальна енциклопедія, що виходить у США (Чикаґо).

179 Saks Fifth Avenue — американська мережа дорогих універмагів (1898).

23:00—01:30 (ЦЕНТРАЛЬНИЙ ЧАСОВИЙ ПОЯС)

Як і завжди на початку польоту, старша стюардеса Ґвен Мейген відчувала полегшення, коли передні двері до салону з грюкотом зачинялися, а за кілька секунд літак уже починав рухатися.

Авіалайнер у терміналі був ніби безпомічний родич, залежний від забаганок та допомоги сім’ї. Таке життя позбавлене свободи. Його ідентичність розмита; його сковували лінії постачання; незнайомці, які ніколи не приєднаються до його повітряної команди, заходили й виходили.

Проте коли двері зачинялися й літак готувався до зльоту, він знову ставав окремим об’єктом. Члени екіпажу найгостріше відчували цю зміну; вони поверталися до знайомого, ізольованого середовища, де могли працювати вправно й незалежно, як їх і навчали. Ніхто їм не перешкоджав; ніщо не плуталося під ногами, окрім речей, до яких вони звикли та з якими почувалися зручно. Їхні прилади й обладнання були найкращими; ресурси та обмеження описані й давно відомі. Повернулася впевненість у собі. Дух повітряного товариства — невловний, проте справжній для будь-якої людини, що розділяла його, — знову їх переповнював.

Навіть пасажири — звісно, найчутливіші — вловлювали психічне перетворення і, щойно опинялися в повітрі, відчутніше усвідомлювали зміну. На високих ешелонах, коли дивишся вниз, турботи щоденного життя здаються не такими важливими. Деякі, з більш аналітичним складом розуму, вбачали у новій перспективі сховок від земної дріб’язковості.

Ґвен Мейген, зайнята передзльотними ритуалами, не мала часу на такий аналіз. Поки чотири з п’яти стюардес займалися адміністративно-господарськими обов’язками, Ґвен через систему гучного зв’язку вітала пасажирів на борту. М’яким англійським акцентом вона зробила все, що могла, з нудотним, нещирим абзацом зі свого посібника стюардеси, який, як вимагала компанія, потрібно було зачитувати на кожному рейсі.