Читати книгу - "Приручити Дикого, Анна Лященко"

- Кай, залиште нас наодинці, будь ласка, — спокійно каже Карада, а мене від її голосу вкотре скручує навпіл.

***

Кай

Дракониця Каради, щойно вирвавшись на волю, попрямувала прямо в далекі гори, ніби точно знала куди саме треба летіти. Ми летіли досить довго, іноді зупиняючись, щоб вполювати й перекусити. Їли сире м'ясо, потім кілька годин сну і знову в дорогу. Якби я не стримував Караду, вона б так і летіла без перепочинку. Я насилу вмовляю її приземлитися, щоб трохи відпочити. Допомагає лише один єдиний аргумент, який вона сприймає: відпочинок необхідний через її вагітність. Це діє безвідмовно, хоч і ненадовго.

На третій день уже я відчув, що принц десь поруч. Виявивши маленьку печерку, в якій Раян влаштувався, я прийшов у сказ. Його стан та обставини не залишають жодного сумніву в його намірах.

Його б зараз погодувати та дати регенерувати, але Раян дуже слабкий, і привести його до тями не вдалося. Довелося транспортувати принца до палацу найнезручнішим та найнебезпечнішим способом – підхопивши лапами. Слава Богині Гір, що я взяв із собою чотирьох королівських вартових. Змінюючи один одного, ми несемо принца до столиці без зупину. Карада відстала від нас, тому що я наполягаю на її регулярному відпочинку. Залишивши її двох найнадійніших вартових, відлітаю вперед.

Підлітаючи до столиці я благаю Богів, щоб Грега там не виявилося. Знаю, що він також бере участь у пошуках принца і сподіваюся, що він зараз у горах. Але, як на зло, Грег якраз повернувся, щоб дізнатися новини та перепочити.

- Ти його знайшов?

- Як бачиш. Потрібен лікар терміново!

- Де Карада?

- Трохи відстала, та скоро буде. Карада недалеко і стан принца має покращитись. Зараз треба, щоб він прийшов до тями та хоча б попив води.

- Я направлю до нього королівського лікаря. Вартова! Зв'яжіть принца і помістіть його в підземелля.

- Грег?? Раян напівживий і нема потреби...

- Ти пропонуєш відправити його до своїх покоїв, щоб ледь прийшовши до тями, він знову втік?

- Ти маєш рацію, але зв'язувати…

- А якщо він обернеться? Ти забув, як він собі луску висмикував?

Погоджуюся з Грегом, хоч і не дуже хочеться. Але треба визнати, що він має рацію. Поки Раян не схаменувся, замкнути його – це буде найправильніше.

Карада

Моя дракониця точно знає, куди летіти, і я їй не заважаю. Іноді Кай зупиняє мене, наполягаючи на тому, щоб поїсти та трохи поспати. Я відчуваю, що Раяну дуже погано, але якщо я звалюся без сил, це може зашкодити дитині. Доводиться погоджуватися на відпочинок. Їмо сире м'ясо, тому що не хочеться витрачати час на приготування їжі. Кай запропонував мені сиру печінку, я здивувалася, але з'їла. Дивно, мені ніколи не подобалося раніше сире м'ясо, а тим більше печінка! Але зараз я аж замуркотіла від задоволення! Як Кай здогадався, що саме це мені зараз треба?

Я відчуваю, що Раян близько, вже й Кай відчуває присутність принца. Знаходимо печеру, де він забарикадувався зсередини. Королівські сторожі, які супроводжують нас, швидко розкидають каміння і відкривають прохід. Раян лежить непритомний, і стан його лякає. Розгальмувати його і змусити обернутися не виходить! Кай підхоплює Раяна лапами й ми вирушаємо назад. На першому ж привалі вирішуємо, що я летітиму з двома сторожами, роблячи перерви на відпочинок, а Кай з рештою полетять до столиці максимально швидко. Я спробувала було обуритися, але Кай лише глянув на мій живіт і всі мої заперечення кудись випарувалися.

Кай

Раян прийшов до тями, але відмовляється їсти та навіть пити воду. Принц озлоблений на весь світ. Він прийняв важке рішення, але не зміг його реалізувати та тому злитиметься ще більше. І на мене, і на батька, і на Караду. Але зараз нам треба його витягнути з того стану, в якому він перебуває. Знаючи Раяна, я розумію, що найкраще зараз – це його роздратувати. Для нього будь-яка емоція краще, ніж апатія. Та й нагодувати його треба терміново!

Звісно, ​​ми розглядали варіант примусового обороту. Але тоді доведеться його прикувати, доки не прийде до тями. Саме на цьому наполягає Грег. Але я таки переконав його спробувати повернути Раяну інтерес до життя в людській іпостасі. Час покаже, хто з нас мав рацію. Я щиро побоююся, що дракон Раяна підтримав його план, а отже, він нам не допоможе, скоріше навпаки.

- Кай, інстинкт самозбереження має спрацювати! - наполягає Грег на примусовому обороті. – Тоді й регенерація розпочнеться.

- І що, приковувати його? Пробувати перетинки? Ти ж знаєш, як Раян дорожить своїми крилами! Це точно не допоможе повернути йому інтерес до життя! - я намагаюся з усіх сил переконати Грега.

- Його поведінка дурна і безвідповідальна! - гарчить Грег. - Та йому не лише перетинки треба пробити! Непогано було б вбити мізків у його дурну голову!

- Грег, не кип'ятись. Хлопець практично втратив свою Істинну! Хто зможе впоратися із таким?

- Його Істинна жива і здоровенька, і навіть вагітна! - продовжує буянити Грег. - А цей малолітка її відпустив! Вагітну золотим драконом! Ох, отримає він у мене, коли очухається!

***

Карада

Я знову і знову прокручую в голові нашу з батьком розмову. Чи кохаю я Раяна? Час собі в цьому зізнатися — кохаю, і жити без нього не можу. Чи вибачила я його? Напевно, так, до того ж вже давно. Ще тоді, коли він здирав з себе луску в карцері Академії.

Простила... Ось тільки ніяк не можу собі в цьому зізнатися. І йому. А якщо стане пізно? Чи можу я жити без нього? Навіть заради дитини? У моїй голові, нарешті, все розкладається по поличках. Батько мав рацію, я захопилася своєю образою і загралася в покарання. Ось тільки для Раяна це зовсім не гра.

Я посилено махаю крилами й, прилетівши до столиці, не роздумуючи приземляюсь прямо посеред палацової площі. Дякую Богині Гір і Каю, що зі мною двоє королівських сторожів і мене не вбили прямо на місці. Лише після приземлення я зрозуміла, що вже не дружина принца і не маю права ось так от вриватися до палацу.