Читати книгу - "Приручити Дикого, Анна Лященко"

Поки я міркувала, що робити далі, до мене підійшов Кай.

- Ти вчасно прилетіла, Карадо. Я щойно був у принца. Раян опритомнів, але поки що не вдалося його навіть напоїти. Я вже й по-доброму намагався і силою... Але тебе він послухається. Тільки будь з ним суворіше. Як ти вмієш.

- Добре, Кай, але навіщо?

- Грег вважає, що так Раян швидше відновиться.

- І ти так думаєш?

Кай замислився.

- Я не знаю, щось мені підказує, що зараз йому потрібне зовсім інше, але Грег його батько, і він стверджує, що добре знає свого сина.

- Але я не хочу завдавати йому ще більших страждань! Чому я не можу сказати, що кохаю його? Я хочу бути поряд з ним, йому погано, і я хочу розділити це, його біль та страждання зменшаться наполовину!

- Карада! Ти вагітна! Тобі не можна, та й принц тобі не відкриється і буде мати рацію! Давай розв'язати проблеми поетапно. Зараз у нас завдання його напоїти. Коли він заспокоїться та перестане агресивно на всіх реагувати, ми дозволимо йому обернутися та регенерувати.

- Але потім можна буде йому зізнатися?

- Після його розмови із батьком. - Кай каже впевнено, і я майже повірила йому. Але після останньої фрази він відвів очі.

Раян

Я почув її голос!! Яке це блаженство, чути її та відчувати присутність!! Але зовсім не в такому вигляді мені хотілося б зустріти мою кохану. Тому я, хоч і розплющую очі, але не наважуюсь подивитися на Караду.

- Кай сказав, що тебе треба напоїти, — холодно і без жодних емоцій заявляє мені Карада.

Тихенько гарчу у відповідь, не наважуючись висловити більший протест. Як же я ненавиджу свого наставника! Вб'ю його за першої ж можливості. І начхати на наслідки. Мені тепер уже на все начхати.

Карада сідає біля мене і підносить пляшку до мого рота.

- Пий!

Я слухняно роблю ковток.

- Лікар сказав, що ти маєш випити все.

Я п'ю воду ковток за ковтком, і мої нутрощі скручують у вузол. Аби не знудило при Караді! Ще більше ганьбитися я не хочу.

Відвертаюся, просячи перепочинок. Мені треба впоратися зі спазмами у шлунку.

Здається, Карада розуміє мій стан, і тому мені ще складніше переживати мою ганьбу.

- Допивай. Я повернуся за дві години з наступною пляшкою.

Коротко та ясно. Жодного прощення. Прості дії, щоб не здох, і потім совість не мучила. Криво посміхаюся, проклинаючи себе та свою долю. Ось так ось принц, тепер твоя доля — валятися зв'язаним у підземеллі, чекаючи подачки від коханої. Заслужив...

Кай

Карада вийшла від Раяна дуже засмучена.

- Він попив води? - відразу ставлю питання, що турбує мене.

- Так, але…

- Що "Але"??

- Йому так погано! Я фізично це відчуваю!

- Ти більше не підеш до нього.

- Кай! Я повинна! Йому не можна залишатись одному! Він мусить знати, що я кохаю його!

- Я забороняю вам бачитися з моїм сином! - з риком каже, Грег, що раптово з'явився.

- Але чому??

- Він не заслужив і буде покараний. Я вдячний вам за допомогу в пошуках принца, але більше не потрібно тут знаходитися. Вирушайте до батьків, мої вартові проводять вас. Сподіваюся, не треба нагадувати, що залишати Дикі Землі ви не маєте права.

- Але я маю з ним поговорити, я не сказала йому найголовнішого!

- Все, що хотіли, ви вже сказали та зробили. Ви розлучилися з моїм сином, і тепер він – золотий дракон, бігатиме за вами як ручна ящірка! - з огидою вимовляє Грег. - Ідіть. І не залишайте столицю без попередження.