Читати книгу - "Закохана в проблеми , Вікторія Ваширенко"

Віка (27.09)

Ці декілька днів були ніби з іншого життя. Я йшла до школи не як у пекло, а як на побачення. Ми з Денисом весь час проводили разом: сміялись, дуркували, тримались за руки на перервах, навіть разом готували проєкт з біології (ну, окей, більше я готувала, він сидів поруч і дивився на мене закоханими очима, але це теж важливо).

Вперше за довгий час я була щаслива. По-справжньому.

Але сьогодні все зламалось.

Я випадково почула розмову в коридорі у школі. Вони стояли за рогом — Денис і якась жінка в дорогому пальті. Його мама. Її голос був холодним, як лід:

— Я домовилась з Христиною. Ви підете разом на бал. Ти ж не хочеш, щоб твій тато дізнався, як ти возишся з цією... нікчемною дівчиною?

— Мамо, я не люблю Христину. Взагалі не хочу з нею бути! — Денис здався мені таким розгубленим.

— Це не має значення. Ти знаєш, як працює цей світ. Христина — донька партнерів твого батька. Подумай про майбутнє.

Я не змогла слухати далі. Мене ніби обухом по голові. Я — просто тимчасова. Забавка. Йому може й байдуже на ці багаті фамілії, але його світ ніколи не прийме мене. Я ніколи не зможу бути «тою самою» для нього.

На останній перерві я підійшла до нього. Він одразу все зрозумів по моїх очах.

– Що, сталося? 

– Я чула твою розмову з мамою...

— Віко, почекай, я все поясню…

— Не треба. — Я ледь стримувала сльози. — Ми з різних світів. І, можливо, тобі буде краще з Христиною. Я… просто не хочу бути проблемою в твоєму житті.

— Але ти — все, що я хочу! — вигукнув він.

Я не відповіла. Просто пішла. Не озираючись. Бо якби озирнулась — то б не змогла зробити цього.

Мені знову здається, що життя знущається з мене. Але цього разу я не дам йому перемогти. Я протримаюсь. Без нього.

Хоч і боляче. Дуже боляче. Я неймовірно закохалася ... але доля не хоче, щоб ми були разом. Він тепер моє перше кохання...