Читати книгу - "Детектив Соловей. Книга 3: Смерть в архіві., Віталій"

Це було завдання, що вимагало неабиякої наполегливості та гострого розуму. Соловей довіряв Петренку, він бачив у ньому не лише молодого помічника, а й перспективного детектива, який здатний мислити аналітично.

— Мені потрібен докладний звіт по кожній особі, — продовжив Соловей. — Де вони жили, чим займалися, яка їхня доля. І, що найважливіше, хто їхні діти, онуки. Якщо вони досі володіють значними статками, або займають високі посади, це може бути наша нитка.

Петренко кивнув, його обличчя було зосередженим. Він розумів усю важливість завдання.

— Добре, підполковнику. Візьму до рук.

Він сів за комп'ютер, відкрив бази даних і почав свою кропітку роботу. Години пролетіли непомітно. Петренко, занурений у свою роботу, перевіряв прізвища, зіставляв дати, шукав інформацію в відкритих джерелах та закритих базах даних.

Ближче до вечора він підняв голову.

— Підполковнику, я знайшов дещо, — голос Петренка був схвильованим. — Деякі зі згаданих осіб, які фігурують у цих списках як ті, хто перевів значні суми грошей, мають прямих нащадків. І ці нащадки… вони є нащадками відомих впливових родин.

Соловей підійшов до його столу, насупившись.

— Наведи приклади, Іване.

— Ось, наприклад, — Петренко вказав на один з роздруківок. — Тут згадано прізвище Олексійчук. За документами Коваленка, він був причетний до вивезення колекції цінних ікон. Його прямий нащадок, Дмитро Олексійчук, зараз є дуже впливовим бізнесменом у сфері нерухомості. Його статки оцінюються в сотні мільйонів.

— Цікаво, — пробурмотів Соловей. — А що з іншими?

— Ще одне прізвище – Клименко. У списку Коваленка він фігурує як один з тих, хто перевів величезну суму на рахунок у Швейцарії. Його онука, Марія Клименко, відома меценатка, благодійниця. Вона володіє великим фондом.

Сергій відчував, як шматочки пазла починають складатися. Ось вона, мотивація. Багатство, яке було побудовано на злочинах минулого. Репутація, яку потрібно було приховати.

— Отже, ці люди мають що втрачати, — сказав Соловей, його обличчя стало кам'яним. — Якщо правда про походження їхніх статків вийде назовні, це може зруйнувати все, що вони побудували. І вони готові вбивати заради цього.

— Але це лише непрямі докази, підполковнику, — зауважив Петренко. — Ми не можемо звинуватити їх лише на підставі цих списків.

— Звісно, ні. Але це дає нам напрямок. Нам потрібно з'ясувати, чи ці нащадки знали про ці справи. І чи мали вони доступ до Коваленка. Можливо, хтось із них нещодавно звертався до бібліотеки. Можливо, вони були в курсі, що Коваленко щось розкопав.

Соловей згадав про дзвінки у двері вночі. Це була не просто перевірка. Це було попередження. Він дивився на імена в списках, на темне волосся з ледь помітною сивиною на скронях, яке було розпатлане від тривалого зосередження. Його глибоко посаджені сіро-блакитні очі, що випромінювали гострий розум, зараз були наповнені рішучістю. Він відчував, що ці люди, що приховували свої таємниці, тепер стануть його головними цілями.

— Іване, продовжуй шукати. Тепер ми шукаємо не просто вбивцю, а тих, хто приховує минуле. І ці люди можуть бути дуже небезпечними. Вони не залишать свідків, якщо відчують загрозу. Будь особливо обережним. А я, тим часом, звернуся до наших фінансових експертів. Мені потрібно, щоб вони перевірили фінансову діяльність цих нащадків. Можливо, там є якісь "хвости".

Петренко кивнув. Він розумів, що це розслідування буде складним, але він був готовий. Соловей, його ментор, вже навчив його багатьом речам, і ця справа була для нього справжнім викликом.

Сергій відчув, як його міцна шия напружується. Він поправив краватку, що була недбало зав'язана. Він знав, що йому доведеться зануритися у світ багатих і впливових людей, які звикли отримувати все, що хочуть, і приховувати будь-які скелети у своїх шафах. Але він був підполковник Соловей, і він не збирався відступати. Ця справа вже стала для нього особистою.