Читати книгу - "Я виткав тебе з власного безсоння, Сніжний Василіск"

Всю ніч мені дошкуляють химерні хворі сни, обривисті, гарячкові. Холодний душ, сніданок в кафетерії, і йду до учительської — впорядкувати перевірені тести, внести бали в електронний журнал і написати план занять на наступний тиждень. Швидше почну, швидше звільнюся. В учительській крім мене вже сидить кілька викладачів. Вітаюся і вдягаю навушники, щоб їх розмови не відволікали. Цікаво, Сіріус вже з усім впорався? Або вирішив прийти надвечір, щоб тут нікого не було? Може, й мені варто було так зробити? Хоча, я ж збирався ще поїхати до міста, прогулятися, поїсти чогось вишуканішого за макарони з сиром і відбивною. Та й професор Берні просив купити йому хлорелу, водорость для зілля, що виводить токсини, і я вже пообіцяв. Що ж, нічого не станеться, якщо я один день не побачу свою Римську імперію.