Читати книгу - "Першому гравцеві приготуватися"

і з його пащі вистрілила синя блискавка. Промінь вдарився об землю прямо перед нами і почав насуватися, залишаючи в землі глибоку борозну та випаровуючи кожного аватара і корабель на своєму шляху. Нам вдалося уникнути удару, піднявши роботів у повітря, хоча в мене ледь не потрапило. Через секунду блискавка згасла, але Сорренто продовжував йти вперед. Я помітив, що очі його робота вже не світилися синім. Схоже, блискавка потребує перезарядки.

— Думаю, що ми досягли головного боса, — пожартував Ейч по комлінку.

Ми розділились і кружляли над Сорренто, що робило нас рухомими мішенями.

— Ну його, люди, — сказав я. — Не думаю, що ми зможемо його знищити.

— Проникливе спостереження, Зі, — сказала Арт3міда. — Якісь ідеї?

Я на секунду задумався.

— Як щодо того, щоб я відволік його, поки ви троє обійдете і потрапите в замок?

— Звучить, як план, — відповів Шото.

Але замість того, щоб попрямувати до замку, він нахилився і полетів прямо на Сорренто, скорочуючи відстань між ними за лічені секунди.

— Йдіть! — крикнув він по комлінку. — Цей виродок мій!

Ейч полетів праворуч від Сорренто, Арт3міда звернула вліво, а я злетів над ним. Шото зіткнувся з Сорренто віч-на-віч, і різниця у розмірі їхніх роботів була тривожною. Робот Шото виглядав наче іграшка поруч з металевим драконом Сорренто. Тим не менше, Шото зупинив двигуни і впав на землю прямо перед Мехаґодзіллою.

— Швидше, — почувся крик Ейча. — Двері замку відчинені!

З висоти я міг бачити, що армію «шісток» навколо замку вже прорвав нескінченний натовп ворожих аватарів. Ряди «шісток» були розбиті, і сотні мисливців пробігали повз, до входу замку, тільки щоб виявити, що не можуть перетнути поріг без копії Кришталевого ключа.

Ейч розвернувся прямо переді мною. За сто футів од землі він вискочив з кабіни Гандама і одразу прошепотів командне слово. Коли гігантський робот стиснувся до свого початкового розміру, він схопив його і поклав назад в інвентар. Тепер, літаючи якимось магічним способом, аватар Ейча приземлився, пройшов через групу мисливців на вході до замку і зник за подвійними дверима. Секундою пізніше Арт3міда виконала аналогічний маневр, складаючи робота в повітрі та залітаючи у замок за Ейчем.

Я спрямував Леопардона в різке піке і був готовий йти за ними.

— Шото, — крикнув я по комлінку. — Ми заходимо всередину! Ходімо!

— Ідіть, — відповів Шото. — Я зразу за вами.

Але щось у його голосі схвилювало мене, і я повернув свого робота назад. Шото ширяв над Сорренто, недалеко від його правого флангу. Сорренто повільно розвернув робота і почав відступати до замку. Тепер було видно, що слабкістю його робота була недостатня швидкість. Повільний рух і атаки Мехаґодзілли збалансовували його невразливість.

— Шото! Чого ти чекаєш? Ходімо!

— Ідіть без мене, — відповів Шото. — Цей сучий син повинен мені заплатити.

Перш ніж я встиг щось відповісти, Шото напав на Сорренто, розмахуючи гігантськими мечами в руках робота. Леза врізались у правий бік Сорренто, створюючи вибух іскор, і, на мій подив, завдавали йому шкоди. Коли дим розсіявся, права рука Мехаґодзілли ледь трималась. Вона була майже відірвана біля ліктя.

— Схоже, ти тепер підтиратимешся лівою рукою, Сорренто! — переможно крикнув Шото.

Тоді розвернув Рейдіна в мій бік, у напрямку замку. Але Сорренто вже обернув голову робота і прицілився блакитними очима.

— Шото! — закричав я. — Обережно!

Але мій голос заглушив звук блискавки з пащі дракона. Вона вдарила робота Шото прямо по центру спини і він вибухнув у помаранчевій вогняній кулі.

Я почув короткий тріск статики по комлінку. Гукнув ім’я Шото, але він не відповідав. Тоді на екрані з’явилось повідомлення, що Шото щойно зник з Табло.

Він був мертвим.

Усвідомлення цього трохи невчасно мене приголомшило, адже блискавка Сорренто все ще рухалась землею, наближаючись до мене по діагоналі стіною замку. Я нарешті відреагував — занадто пізно — і Сорренто влучив у нижню частину мого тулуба, за секунду до того, як блискавка згасла.

Нижню частину мого робота щойно відірвало геть. Всі попереджувальні індикатори в кабіні загорілися, а робот почав падати з неба двома половинками.

Якимось чином я зумів дотягнутися і смикнути за ручку катапульти над сидінням. Люк кабіни пілота відскочив і я стрибнув за секунди до того, як робот розбився на сходах замку, вбивши кілька десятків аватарів, які там стояли.

Реактивні черевики аватара активувалися якраз перед падінням на землю, я швидко відрегулював налаштування імерсивної установки, бо тепер контролював аватара, а не гігантського робота. Мені вдалося приземлитися на ноги перед замком, просто біля уламків Леопардона. Після приземлення на мене впала тінь. Я обернувся і побачив робота Сорренто, який затуляв небо. Він підняв свою масивну ліву ногу, щоб розчавити мене.

Я розбігся і стрибнув, в повітрі активуючи реактивні чоботи. Поштовх відкинув мене якраз вчасно, коли величезна нога Мехаґодзілли опустилася, утворюючи кратер у тому місці, де я стояв секундою раніше. Металевий звір випустив ще один гучний вереск, а тоді глухий сміх. Сміх Сорренто.

Я зупинив двигуни чобіт, скрутився клубком, покотився по землі і став на ноги. Я глянув на металеву голову ящірки. Її очі ще не світились — поки що. Я міг знову активувати реактивні чоботи і потрапити до замку, перш ніж Сорренто знову вистрілить. Він не зможе піти за мною — не в костюмі гігантського робота.

Я чув, як Арт3міда і Ейч кричали по комлінку. Вони вже були всередині, стояли перед воротами і чекали на мене.

Мені потрібно було просто залетіти в замок і приєднатися до них. Ми троє зможемо відчинити ворота й увійти, перш ніж Сорренто нас наздожене. Я був у цьому впевнений.

Але я не рухався. Натомість вийняв Бета-капсулу і тримав