Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

— Зануда старий, — буркнула я і віддала Альфреду планшет.

Пішла шукати навушник. Знайшла в шафі в рюкзаку. Альфред мені злегка винувато посміхнувся і одягнувши навушник почав спілкуватися дідусем. Я вийшла з кімнати на моменті коли коханий представлявся. Вирішила побалувати себе смачною кавою і за одне трохи заспокоїтися.

— Дивлюся, з дідусем уже поспілкувалася, — сказав Нейтан.

— Ага, щойно побачив нас з Альфредом. Попросив мене дати поспілкуватися з хлопцем наодинці. Бісить, чесно кажучи.

— У мене є те, що тебе порадує. — сказав Нейтан і простягнув конверт. — Прийшли твої права на машину і мотоцикл. Твій мотоцикл підрегулювали, тепер можеш на ньому їздити. Хлопців з охорони я попередив, що ти вранці поїдеш на мотоциклі. Вони заїдуть на своїх і проведуть тебе до офісу, ну або якщо ти захочеш покататися, поїдуть за тобою. Головне не сильно ганяй.

— Дякую!

Я з Нейтаном на пару встигла випити кави, перш ніж вийшов Альфред.

— Ульотний у тебе дідусь. Прилетить першим же рейсом.

— Це поки він тобі мозок не викльовував, — сказав Нейтан із хитрою посмішкою. — Сам чи зі своєю доглядальницею?

— З Мариною. Це його доглядальниця? По ньому не схоже, що вона йому потрібна.

— Вона йому і доглядальниця, і лікар, і масажист, і вільні вуха. Взагалі чудова дівчина. Такі міцні нерви, я їй іноді заздрю. Витримувати мого дідуся цілодобово. За квартиру щось казав?

— Так. Попросив десь на першому поверсі і не вище.

— Висоти боїться, — пояснила коханому. — Про що питав?

— Як звати. Ким працюю. Як давно ми разом. Чи є в мене діти від першого шлюбу, і чи був я взагалі одружений. За одне дізнався, чи не вагітна ти. І чому власне досі не вагітна. Сказав, палицею обох огріє, якщо найближчим часом не ощасливимо його правнуками.

Я усміхнулася, дідусь у своєму репертуарі.

— Мені права прийшли, завтра на байку поїду.

— А в мене завтра вихідний, — сказав з посмішкою коханий.

— Це він тобі натякає, щоб удома залишилася.

— Ех, завтра не вийде. Мені потрібно з Каянком поспілкуватися й отримати патенти. Може вийде раніше приїхати.

Поцілувала коханого. Нейтан усміхнувся.

— Ідіть до себе вже.

Вранці попросила Інгу взяти в офіс мою сукню і туфлі.

— Ти на байку, — здогадався Антуан, взяв у Інги чохол із сукнею. — Дочекалася. Акуратно на вулиці. Каянк буде о десятій, тож не запізнюйся. Я вже попередив хлопців і його зустрінуть.

Для поїздки на байку, одягла джинси і шкіряну куртку. У ній не замерзну, на вулиці рання осінь. На шоломі прикріплена невелика камера відео реєстратора.

— Доброго ранку, — привіталася зі своєю охороною — Покатаємося?

Хлопці мені посміхнулися і кивнули. Я з ними ще й практикувала розмовну афонську. Тих слів, що я вивчила, для простого діалогу цілком вистачало. Мені Альфред порекомендував один маршрут, яким я можу покататися з пів години і за одне доїду до офісу. Грубо кажучи, зробити велике коло вздовж околиці міста і повернутися в центр. Переказала хлопцям маршрут, вони погодилися. Повідомили, що це найбільш не закручений маршрут. Щоправда, на нього потрібно ще виїхати, і проїхати кілька жвавих перехресть.

Перше перехрестя встигли спокійно проїхати на зелений. На наступному довелося зупинитися на світлофорі. Байк плавно зупинився рівненько біля білої розділювальної лінії. Приємно знати, що у байка один із найкоротших гальмівних шляхів. І зараз він зупинився буквально за кілька секунд.

Загорівся жовтий, завела мотор. Рушила на зелений. З лівого боку мене обігнав легковий автомобіль. Побачила як на червоне світло з правої дороги мчить вантажівка. Ледве встигла загальмувати. Вона проїхала буквально за п'ять сантиметрів перед переднім колесом і врізалася в машину, що мене обігнала. А ось її протягло далеко, і здається він не збирався зупинятися. Хлопці з охорони махнули щоб я швидко їхала з перехрестя. Я завелася, і рушила з місця. Зупинилася вже на парковці за перехрестям.

— Ізабелло, ви як? Вас же не зачепило? — злякано заговорив Вадим — Він так близько проїхав.

— Буквально кілька сантиметрів від колеса.

Я насилу віддерла руки від керма. Чи не вжели я знову злякалася?! Подивилася на пульсометр. Пульс недозволено низький. Другий хлопець з охорони взяв мене за руку і подивився показання пульсометра.

— Це не нормально. Вам потрібно відновити пульс, — сказав Олег.

— Здається, я вже накаталася. Тут є поблизу кафетерій?

— Через дорогу на першому поверсі й на другому. На другому смачніше.

Ми залишили байки і пішли в забігайлівку на першому поверсі. Я собі замовила моторошно солодкий капучино. Хлопці взяла звичайну чорну каву.

— Невже так не смачно? — запитав Олег, дивлячись, як я морщуся.

— Ні, просто занадто багато сиропу.

Замовила собі ще звичайної чорної кави без цукру. І пила чергуючи ковтки двох напоїв. Це і мене підбадьорило і пульс відновився. Незабаром я заспокоїлася. Ми відразу поїхали в офіс. Хлопці сказали, що доведеться повідомити про те, що трапилося, в дорожню поліцію і передати мій запис. Що він є дуже цінним.