Читати книгу - "Феєрія для іншого разу, Луї Фердінанд Селін"

бо ж Оттавіо, то людина, відвага, усе! не купа сала, як Норманс!.. у Норманса сила, визнаю!.. але до чого?.. стіни розхитати?.. проламати двері? бо справжня сила, правдива, то геть інша річ!.. це не тільки сало! Був би тут Оттавіо, то я сказав би: Мерщій! і стягнув би того фігляра! і дуже швидко! «обрубка у гондолі»! ув оберемку!.. отоді б ми трохи поговорили!.. він би в мене обирав, «обрубок-гондольєр», або перемахнути враз через розколину, коли він такий акробат, або забиратися к бісу! мчати у візку по авеню! самотужки! розтинаючи вогонь!.. він же цілий час торочив про піч! нарікав, що не має печі… справжньої, «гончарської»! тепер матиме!.. нехай покаже, як уміє вогонь використовувати!

Та Оттавіо поряд не було… Він чергував-вахтував на самому вершечку Сакре-Кер!.. крутив сирену рукопаш!.. тривоги оголошував!

Отож, що робити з товстуном-Нормансом? самому пхати його у розщелину? перекинути туди?.. з таким об'ємом!.. дивлюся на його барило… такого треба вдесятьох! удванадцятьох! уп'ятнадцятьох!.. та ті п'ятнадцятеро тепер по інший бік розламу!.. а з цього боку тільки консьєржка, я й Пірам… але якщо не зіпхнути його до ями, він нас роздушить!.. я це передбачаю… коли хитне з глибин… він скотиться на нас!.. смертоносний монстр! а все навколо тріскається… осипається!.. всі стіни!.. репаються! коли думаю, як мене засудили до «замурування»!.. чудово!.. живого! рішення організації! Памела була певна, бо сама чула… «замурувати»! трясця! нас усіх зараз замурує! хором! досить глянути на коридор! як він закручується! хиляється! організація! чи не організація! і стеля!.. а з-під столу ще гучніший дамський лемент!.. не тому, що я не поруч! не тільки за Дельфіну, котру я не рятую!.. а тому, що все завалюється! і в глибині!.. скільки ще флаконів випадає звідусіль! з нових поруйнованих схованок!.. що висипається у Армелли!.. усе, що позаховувала та ворожиха!.. хто б здогадався! арманьяк!.. ганусівка!.. віскі!.. вони не все потрощили! безліч пляшок! лавина впадає до потоку на авеню!.. провалюється у розщелину! яка то ширшає, то вужчає!.. справді як жива! гарна картина!..

Слід визнати очевидне: гамерикоси не дивляться! закидають ліворуч і праворуч! скільки мелінітів вихлюпують!.. от де багатство! достаток! прислухайтеся лишень до тих ескадр!..

Саме у мить, як я міркую, розлам у коридорі стуляється!.. ще раз! у консьєржки всі казяться! хочуть похапати флакони!.. кидаються в коридор! хапають! «Пити! пити!»… підводяться… хитаються… і мала Туанон теж, мерзотниця!.. мало не штовхає мене… блює… вона теж блює! переступає через мене… новий струс! вррромб!.. розлам розходиться!.. перейшли! от їх затиснуло з нами!.. нас усіх разом! затиснуло! ще й як! затиснуті під стінкою зі мною і товстуном Нормансом, і з пані Туазель, і Пірамом… по той бік під столом тільки непритомна…

Чекайте! Пані Туазель теж там! скористалася миттю, як розлам зійшовся, і перескочила до себе додому!.. пляшки бальзаму з рук не випустила… тепер вона у своїй квартирі поряд з непритомною… показує мені пляшку, бальзам!.. «Докторе! докторе!..» нічого без мене не може!

— Докторе, розтуліть їй рота! влийте в неї!

Бачу її звідти, де ми тепер… добре бачу… не втрапляє розціпити рота… пробує… пробує… десять… двадцять разів! щелепи стиснуті наглухо…

— Нумо гоп! усі гуртом! беріться за руки! за ноги!

Закликаю… знаю маневр! п'яні чи не п'яні, мусять згуртуватися! щойно яку велич показали! злигалися і розгулялися так, що тепер здатні на всі чудеса! я ж бачив, як Армеллині двері трощили! гегемота штовхали удвадцятьох п'ятьох!.. тепер мова вже не про двері… їх уже нема! тепер Дельфіну треба рятувати, на той бік усім дістатися! розщелину здолати!.. починаю розуміти тактику!.. взятися за руки хрест-навхрест! утворити стоногу!.. присісти, ноги прямокутно: «усі гуртом — або смерть!» непереможною фалангою! розлам нехай розтуляється чи стуляється, ми перескочимо! усім геройським гуртом!.. та й по всьому!.. аби були тут Лютрі замість перекидатися у хмарах разом з шатром!.. ми мали б шість… вісім… дванадцять додаткових ніг! негайно до нашої стоноги!.. це вам не по Небесах ширяти!.. це інша річ!.. на Небеса всякий може полетіти!.. їх занесло на Небеса!.. та нас туди ніхто не понесе, на Небеса! ніхто! ніхто не перенесе до помешкання консьєржки! через розлам не переправить! тільки героїзм! порив! стоногою фалангою! один порив сорока ніг! уявіть собі! Не перелічу всіх, хто став до нашої стоноги, але передусім це я, Родольф, Мімі, Туанон, яка вже не блює, пані Клео й молочниця… щодо цих я певен… але без лічильниці квасолин!.. без пані Ксантіп!.. вони були? чи не були?.. і ще п'ятнадцять, двадцять інших… ще двоє моїх недотеп! обоє!.. і Пірам!.. тепер фаланга має рушити! пора!.. за моєю командою! коли будинок похитнеться… і розлам повужчає!.. стулиться!.. бо інакше фаланга розпадеться… не доскочить!.. і поглинеться проваллям!.. це ризик! Беру командування на себе!.. усе ясно!.. холоднокровність — моя вдача!.. урятувати хвору? Так?.. ні? Пані Туазель сама не втрапить… бачу її по той бік!.. безсилу!.. схилилась над Дельфіною, хоче, аби та попила… але де там! Дельфіна не просто непритомна!.. їй звело щелепи! гай-гай!.. це значно гірше!.. я б залив у неї бальзаму!.. певно! але як дістатися на той бік!..

— Нумо! Гоп! гуртом!

Мусять учепитися одне в одного, переплестися… і вловити слушну мить… коли будинок похитнеться…

Я зможу Дельфіну напоїти!.. розтулити щелепи! десятьма! двадцятьма! двадцятьма п'ятьма ложками, як треба! ти ба, зсудомило! а товстун, тобто чоловік, Нормансище, йому до лампочки, що його жінка не може пити! чи вона отямиться, чи ні! він через розлам не скочить! лежить у калюжі попід стінкою! хлюпає, хропе… єдиний, хто б нас позбавив, скинув би його в провалля, гегемота! але його десь нема! Оттавіо! сирену крутить! от невдача! але стривайте, я сирени щось не чую! є така справа… «волонтер сирени»!.. він так каже! каже! волонтер по сідницях, так! ще й який!.. волонтер по сховищах у метро! правда з правд! сідниць сідниць сідниць повно у метро! на кожній станції! отам Оттавіо й забарився! загубився у сідницях!.. тепер його не дочекаєшся!..

Аж ось надходить великий струс… бачу по стінах… по візерунках тріщин… час гуртуватися в фалангу!.. Руки, голови, лікті, усе укупі!.. усі вкупі перескочимо або провалимося! всі гуртом!.. розганяємося і гоп!… «А-а-а-а!» зойки! які зойки! не дострибнули!.. наскочили на перешкоду!.. у розламі!.. просто посеред розламу! «ай!.. ой!..» у розламі!.. посеред розламу!.. бронзовий