Читати книгу - "Як не померти на самоті, Логан Урі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
«Я буду готова, коли отримаю підвищення».
«Я буду готова, щойно закінчу аспірантуру».
«Я буду готовий, коли оновлю світлини у профілі».
«Я буду готовий, коли з роботою все владнається».
Ми всі воліємо вдосконалюватися за якимись показниками. Утім, такі бажання можуть обернутися виправданнями. І я це розумію: ходити на побачення страшно. Невпевнених паралізує страх: страх відмови, страх невдачі, страх виявитися недостатньо хорошим. Недарма вони уникають побачень. Неможливо зазнати невдачі в тому, чого навіть не намагаєшся зробити, чи не так?
Але люди, які чекають готовності на 100 відсотків, не усвідомлюють, що втрачають.
Чому чекати — це помилка
Ви ніколи не будете на 100 відсотків готові ні до чого, і серед іншого — можливо, насамперед — до того, щоб ходити на побачення.
Прагнення зачекати, доки не відчуєш себе повністю самореалізованим, зрозуміле. Що, як ви зустрінете свого ідеального партнера надто рано та почуєте відмову?
Невпевнені звідкись узяли, що одного дня вони прокинуться та відчують, що готові. Це вигадка. У житті так не буває. Усім іноді стає ніяково. Більшість людей нервується у напружених ситуаціях. У багатьох є якась частина, яку не хочеться відкривати іншим. І все ж усі ці люди таки ходять на побачення, цілуються, закохуються, розлучаються та закохуються знову й одружуються. Зрештою, вам просто потрібно почати зустрічатися з кимось, таким само недосконалим, як ви. Усі інші теж недосконалі — навіть та людина, разом із якою ви наcамкінець залишитеся.
І до речі, припустимо, що ви досягли тієї так званої досконалості, яку собі уявляєте (отримали підвищення чи скинули п’ять кілограмів, а потім зав’язали взаємини. Чи не перейматиметеся ви, що кохання до вас умовне? Що вас кинуть, якщо ви залишитеся без роботи, станете на слизьку стежку, набудете залежності від сиру чедер, який без упину жертимете, а від того погладшаєте на дванадцять кілограмів?
Зволікаючи з побаченнями, ви втрачаєте більше, ніж гадаєте. Економісти часто послуговуються терміном «альтернативна вартість». Ідеться про ціну, яку ви втрачаєте, надаючи перевагу одній із можливостей. Якщо перед вами два взаємозаперечні варіанти, варіант А та варіант Б, то альтернативна вартість для вас — це те, від чого ви відмовитесь у варіанті А, якщо оберете варіант Б, і навпаки. Проілюструємо це поняття на простому прикладі.
Уявіть, що ви вагаєтеся між варіантом A (вступити на навчання до магістратури) та варіантом Б (працювати далі там, де працюєте зараз). Вартість навчання та витрати на життя впродовж двох років становлять суму до двохсот тисяч доларів. Якщо я запитаю вас, скільки коштує навчання у магістратурі, що ви відповісте? «Двісті тисяч доларів», так?
Ні. Ви забули про альтернативну вартість. Якщо ви вступите до магістратури, ви не зможете далі працювати повний робочий день, тож до загальної вартості навчання у магістратурі муситимете додати ще й вашу теперішню зарплатню, яку втратите. Отже, реальна вартість магістратури сягає двісті тисяч доларів на навчання та життя плюс гроші, які ви заробили б за два роки, якби працювали, замість того щоб навчатися. Виходить двісті тисяч плюс дві ваші річні зарплати.
Або, скажімо, ви вирішуєте, піти вам святкувати день народження вашої подруги Саманти у барі чи новосілля вашого колеги Девіда. Обмірковуючи вартість візиту на вечірку Саманти, варто взяти до уваги не лише те, скільки часу знадобиться, щоб туди дістатися, гроші, які ви витратите у барі, або те, як страждатимете від похмілля наступного дня, а й альтернативну вартість — утрату нагоди краще познайомитися з Девідом та іншими колегами на його вечірці.
Що ж до побачень, то невпевнені чекають, поки у них з’явиться більше визначеності, більше грошей, більше чого завгодно. Натомість вони забувають про альтернативну вартість того, що втрачають, не починаючи.
Втрата можливості для навчанняПерша втрачена вигода — це можливість про щось дізнатися. Ви не зрозумієте, що вам подобається (а що не подобається), якщо не ходитимете на побачення з різними людьми. Дуже часто ці зустрічі однакові (з невеличкими змінами, адже ви чогось навчаєтеся з плином часу) передусім тому, що ви, либонь, неправильно розумієте, що вам подобається та що ви цінуєте у партнері (докладніше про це — в розділі 8). Вам здається, що потребуєте чогось, ви пробуєте це, виявляєте, що не потребуєте, тож робите висновок і рухаєтеся далі. Можливо, ви западаєте на загадкових, як-от на не від світу цього богемного актора «Цирку дю Солей», який подорожував автостопом Мадагаскаром і сам шиє собі штани. Одначе за кілька місяців побачень усвідомлюєте, що, хоча ця загадковість попервах і приваблює, проте ви потребуєте теплого та ласкавого партнера (у гарних штанях). Якщо ж ви не ходите на побачення, то не наближаєтеся до розуміння, з якою людиною хотіли б залишитися надовго.
Візьмімо, наприклад, мою клієнтку Цзин. У тридцять один рік вона вперше з кимось зустрічається. Її сім’я багато подорожувала, тож вона не завела собі гурту друзів на все життя, не кажучи вже про найкращу подругу. У коледжі дівчина старанно навчалася, та була сором’язливою. В неї з’явилися нові друзі, але тамтешні ритуали знайомств і залицянь здавалися їй чимось дуже далеким.
— Я не вміла фліртувати, — зізналася Цзин. — Я просто ніколи цього не навчалася.
Після закінчення коледжу дівчина влаштувалася на стажування до рекламної агенції. Пройшла шлях до провідної копірайтерки. Стала такою, якою подобалася сама собі, — вишуканою, веселою, пристрасною, але й далі не ходила на побачення. Вона все відкладала спроби, бо відчувала, що вже дуже відстала.
Тепер Цзин розуміє, що відсутність досвіду ускладнює їй пошук гарного партнера:
— Я втратила нагоду поекспериментувати. Тепер не знаю, що мені подобається, а що — ні. І без цієї інформації мені значно складніше знайти партнера.
Тренування з побачень
Невпевнені, що відкладають побачення на потім, утрачають можливість удосконалити належні вміння. Мене завжди дивує те, як багато моїх клієнтів вважає, що вони від народження вміють ходити на побачення. Побачення — це складно! І потрібен час, щоб цього навчитися — як і будь-чого іншого.
Я кажу клієнтам, що їм треба практикувати повтори. «Повтор» — це одне виконання (повторення) вправи. У тренажерному залі ви стаєте сильнішими, роблячи багато повторів. На побаченнях ви стаєте сильнішими, ходячи на багато побачень.
Доки ви, відклавши побачення, сидите вдома та гадаєте, що ще не готові, хтось схожий на вас збирається на своє перше побачення. Відпрацьовує вміння розповідати, навички слухати та техніку французького поцілунку. Виконує повтори.
Цзин розповіла мені, що досі почувається початківицею. «Я помиляюся, як новачок, а мала б виконувати найкращу партію у своєму житті». Річ у тім, що кожному доводиться попервах припускатися таких помилок. Ви їх припускатиметеся, коли б не наважилися зустрічатись, тож цілком можете братися помилятись просто зараз.
Побачення чимось нагадують стендап-виступи (хоча, сподіваюся, з меншою кількістю коментарів від
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як не померти на самоті, Логан Урі», після закриття браузера.