Читати книгу - "Як не померти на самоті, Логан Урі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Так само і з побаченнями. Вам варто тренуватися ставити цікаві запитання, привабливо показувати себе й ініціювати перший поцілунок. Виконуйте повтори цього. Але над жодною з перерахованих навичок ви не зможете працювати, сидячи наодинці та «готуючись». Єдиний спосіб удосконалюватися в цьому — це власне ходити на побачення.
Подолайте сумніви та почніть ходити на побачення
Біхевіористика попереджає про зловісний розрив між наміром і дією, коли ми наміряємося щось зробити, але не вдаємося для цього до жодних учинків. Ви можете наміритися почати ходити на побачення, але застрягнути між цим бажанням і власне побаченнями. Ось декілька прийомів із біхевіористики, що дадуть вам змогу розпочати. Вони спрацювали у Цзин, яка після низки незграбних перших побачень і кількох менш недоладних других, третіх та четвертих зустрічей опинилась у стосунках зі своїм першим хлопцем.
Крок 1: установіть кінцевий термін.
Кінцевий термін — один із найефективніших способів спонукати когось до дії. Особливо добре працюють стислі терміни. Уявіть, що ви отримали електронний лист від банку з проханням змінити пароль, де кінцевий термін не вказано. Яка ймовірність того, що ви це зробите? Ви можете відчути намір змінити пароль, але оскільки гадатимете, що це легко зробити коли завгодно, либонь, забудете про це, так і не вдіявши нічого. Тобто не перейдете від наміру до дії.
А тепер уявіть, що отримали лист від банку, в якому сказано: «Змініть свій пароль до кінця дня». У такому разі ви отримуєте стислий, конкретний термін. Щоб не проґавити його, ви, найімовірніше, негайно зміните пароль або виділите певний час, щоб це зробити згодом. Хай там як, але зі стислим терміном вірогідність того, що ви таки щось вчините, є значно вищою.
Учені дослідили вплив добре встановленого терміну — стислого, але реального. Біхевіористи Сузанне Шу й Аєлет Ґнізі вивчали те, як часто люди користуються подарунковими сертифікатами від пекарні. Так, якщо сертифікати дiяли протягом двох місяців, то обмінювали їх на випічку менш ніж 10 відсотків людей (а решта не доходили). Коли ж термін дії сертифіката становив лише три тижні — от несподіванка! — ним скористалися понад 30 відсотків людей. У першому випадку люди відкладали, бо вважали, що зможуть це зробити згодом. Із коротшим терміном вони усвідомлювали, що є ймовірність не встигнути, тож активiзовувалися швидше.
Невпевнені, настав час установити кінцевий термін, до завершення якого ви почнете ходити на побачення. Я пропоную — за три тижні. Цього часу достатньо, щоби зробити те, що вам потрібно спершу зробити, — підготуватися до побачень так, як я опишу далі, але не так, щоб утратити запал.
Крок 2: підготуйтеся.
Установивши кінцевий термін, розгортайте підготовку до побачень. Завантажте додатки. Доберіть кілька стильних комплектів одягу. Поміркуйте, чи не варто вам відвідати заняття з акторської майстерності, щоб навчитись уважно слухати та взаємодіяти з іншими. Наступного разу, коли вечерятимете з другом чи подругою, зважайте на те, наскільки ви зосереджуєтеся на собі («Що про мене думають?»), замість того щоб насправді слухати та цікавитися («Що ця людина намагається мені сказати?»).
І якщо ви вже якийсь час не в темі взаємин, зробіть кілька вдалих світлин. У мене була одна клієнтка, яку жахали знайомства в Інтернеті. Вона завжди повторювала: «У мене просто немає гарних фото для профілю». Я переконала її витратити гроші на гарні нові портрети. Отримавши ті фотографії, вона нарешті відчула, що готова починати, тож завантажила додатки, отримала кілька компліментів своїм світлинам і наступного тижня вже пішла на побачення. Вам, звісно, не обов’язково тринькати гроші на професійні фото. Досить буде гарного освітлення та друзів із пристойним телефоном (і так, режиму портретної зйомки!).
У рамках цієї підготовки вам, можливо, варто попрацювати із психотерапевтом чи коучем. Що стоїть вам на заваді? Які ваші невисловлені страхи? Що у минулому заважає рухатися вперед? Але психотерапія — це не привід скасовувати побачення. Це не швидка справа.
Не варто очікувати, що вона за кілька тижнів перетворить вас на якусь удосконалену версію себе, а тоді ви станете «повністю готові» до побачень. Зобов’яжіться практикувати терапію водночас із побаченнями.
Крок 3: розкажіть усім.
Після публічного оголошення про свої цілі іншим ви з більшою ймовірністю не відволікатиметеся від них. Група дослідників на чолі із соціальним психологом Кевіном Макколом довела це в ході дивовижного експерименту. Останній полягав у тому, що студентів, на яких чекав надзвичайно складний тест, розподілили за групами. Потім студентам з однієї групи запропонували розповісти всім, скільки балів вони мають на меті отримати за тест. Студентам з іншої групи сказали не розказувати про свою мету. Учені з’ясували, що ті студенти, що зізналися іншим у своїй цілі, більше присвятили себе її досягненню, приділили більше часу підготовці до тесту, а відтак досягли своєї мети, заробивши стільки балів, скільки сподівалися, частіше на 20 відсотків.
Зізнайтеся двом-трьом найближчим друзям чи родичам, що збираєтеся почати ходити на побачення. Також повідомте, який термін собі встановили. Зробивши таку публічну заяву, ви відчуєте більше мотивації діяти, адже на карту буде поставлено вашу репутацію. (Бонус: коли ви повідомите людей навколо, що маєте мету ходити на побачення, перед ними відкриється можливість добирати вам кандидатури для них. У розділі 9 уміщено практичні поради, як попросити про це.)
Крок 4: вживайтесь у нову роль.
Усі ми виконуємо різні ролі — дочки, подруги, фаната Бейонсе, бігуна тощо. І діємо по-різному, залежно від того, до якої з ролей схиляємося на цей момент. Група дослідників зі Стенфорду та Гарварду виявила можливість змінювати поведінку людей, просто підсилюючи одну з таких ролей. Учені опитували зареєстрованих виборців упродовж тижня виборів. У виборців однієї групи вони запитали: «Якою мірою є для вас важливим голосувати?» Запитання до іншої, демографічно ідентичної групи мало дещо інакше формулювання: «Якою мірою є для вас важливим бути виборцем на виборах?» Потім автори дослідження переглянули реєстри виборців, щоб з’ясувати, хто насправді з’явився на виборчі дільниці. Виявилося, що з респондентів, яких запитували про власне статус виборця, проголосували на 11 відсотків осіб більше за тих, кого запитували просто про дію — голосування.
Хоча люди в обох групах, може, й, намірялися голосувати, ті, кого спонукали вважати себе виборцями, частіше реалізовували свій намір. Вони позиціонували себе як виборців, а не просто думали про голосування. Тому
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як не померти на самоті, Логан Урі», після закриття браузера.