Читати книгу - "Наближення. Наркотики і сп'яніння, Ернст Юнгер"

І ще раз: психостимулятори перетворилися на пальне, снодійні були стерилізовані. Можна припустити, що власне їхня небезпека полягає в тому, що вони приносять сон без сновидінь. Натомість психоделіки втрачають разом із культурою буржуазної доби свою противагу. Коли дім зруйновано, то й сад стає недоглянутим. Разом із ліліями, білим лататтям та пізньоцвітами стилю модерн та їхніми завитками в'яне також і мак разом зі своїми сновидіннями.

І ось приходить щось нове (також у середині сторіччя), щось гідне титанізму: група речовин, чия сила і формули підпорядковуються мескаліну. Вони мають органічне походження, належать до «secretis herbarium[70]» Альберта Великого[71], але невдовзі відповідно до стилю часу вони будуть синтетично описані та зімітовані. Їм також передувала ціла низка намацувальних спроб, подібно до моторних польотів Лілієнталя. Психічні наслідки мескалінового сп'яніння досліджувалися в Інституті Берінґа[72]. Всі ці звіти увійшли до об'ємної, але не дуже глибокої монографії (1927). Ганс Гайнц Еверс[73], якого можна назвати допитливою людиною без професійної підготовки, під час своїх подорожей не міг обійти стороною мескалінове сп'яніння. При цьому він навіть не досяг того ступеня, якого досяг Мопассан за допомогою ефіру, — все залишилося на рівні симфонії барв.

Мексиканській землі ми завдячуємо цілу низку титанічних варіантів; ґрунт тут здавна плідний. Індик, кукурудза, соняшник — здається, що півня, пшеничний колосок, ромашку перемістили до Бробдингнега. Пасльонові вражають величезними коренеплодами та плодами. Ґрунт для пірамід і правителів, для орла і змії, чаклуна й ворожбита, відьом та змішувачів отрут.

Мескалін та його родичі діють брутальніше й повновладніше, ніж опіати: вони провадять не лише у світ образів і його палаци, але й в глибину склепіння. Дуже ранні чуттєві враження знову стають можливими. Стимулятори й наркотики маніпулюють із часом, який вони сповільнюють або прискорюють. Але тут розверзається земля; сила, що творить час, стає первозданною.

Тож зрозумілою була ідея лікарів підбадьорити таким чином хворих, можливо, навіть вилікувати їх, як лікує гарячка або шок. Для людей мистецтва, для поетів тут могли бути й інші причини, заради яких варто було спуститися на дно колодязя, де єднають свої води Стікс і Лета; адже звідти витікає також Кастальське джерело[74]. Забуття і знищення випереджають інтуїцію. Це можна простежити за розвитком малярства. Про його мексиканську компоненту варто ще згадати трохи згодом.

Провідні канали[75] — зустрічі зі смертю

Одна із центральних проблем теми — визначення провідних каналів. У сфері інтелекту це був би стрибок, який біологія називає мутацією.

Шок, несподіваний здогад, як і сп'яніння, може відкрити нові перспективи, до того ж одним махом, тобто не через розвиток або навчання. Отже, тут слід уявити собі землетрус, який валить стіну. Проте в цьому разі втручання є насильним, а з другого боку, слід врахувати, що ця стіна могла все життя обмежувати перспективу, аж поки врешті смерть, велика вирівнювачка особливостей, змусить зникнути цю стіну разом із будинком.

Коли пуповину перетято або перегризено й новонароджений вбирає в себе перший подих, то це є Великим переходом, пов'язаним із освоєнням каналів. Навіть коли вмирущий припиняє дихати, він мусить підійти більш-менш підготовленим до Великого переходу. Знову й знову припускають, що таким чином він знаходить вихід до нових каналів. Усе це є справою віри; про такі речі нам нічого не відомо.

Від гострого болю, втрати коханої людини, великої любові, відчуття успіху, епілептичного нападу може статися прорив до нового бачення та нових здібностей. Усе це слід сприймати як під'єднання до запасу несформованого інтелекту. Зі злитків ми карбуємо монети. Про це існує багато образів: з очей спадає полуда, щось зривається з язика, дух шириться, він виринає з-за хмар або підіймається з моря. А потім звучить: «Слухай!», або «Дивись і дивіться!», або «Ходи сюди!»

У малому та мимовільному подібне пережив кожен. Так само може відкритися поетична сила. Велика поезія стає можливою тоді, коли мова стає розкутою; серед багатьох кидків гральних костей, ймовірно, тільки один є виграшним. Дерево життя цвіте тільки один раз. Сила піднялася з кореня, з'явилася зі сновидінь — а там кожен є генієм.

Екстаз і сп'яніння — піднесення, яке навалюється ззовні та яке породжене всередині, їх годі розрізнити — історія Петра з Дій апостолів[76] загалом є показовою для буденної людини, яка трансформується, це стається всупереч її волі. Скеля усвідомлює свою уранічну силу. Те, що для неї знаходиться ключ, є символічно точним.

Апостол Павло також спізнав щось подібне, то був раптовий напад, який засліпив його на три дні. Проте він значно краще, ніж Петро, розрізняв нюанси, тож ніколи не міг стати настільки приземленим, як той, що мав ключ[77].

Про тісний зв'язок сп'яніння й екстазу здавна було відомо провідникам снів і душ, магам і містикам. Саме тому в їхніх ритуалах посвячення та містеріях наркотики завжди відігравали певну роль. Вони відкривали шлях разом з іншими способами, такими як медитація, піст, танець, музика, заглиблення у витвір мистецтва, сильне збудження. Тож їхню роль не варто переоцінювати. До того ж вони відкривали й «темну браму»; Хасан Саббах зі своїми асасинами служить тут гарним прикладом.

На володінні наркотиками засновані різні форми рабства, демонічної залежності, які не потребують жодних наглядачів і жодних ґрат. З коноплі плетуть мотузки, а також добувають гашиш, який прив'язує сильніше — з його допомогою бурські фермери тримали на повідку своїх ґоттентотів. Конопля є також у сигаретах із марихуаною; підпільні торговці в Чикаго роздавали їх безкоштовно школярам, прив'язуючи до себе, як той щуролов із Гамельна. Ці діти ставали спритними злодіями; одного дня, коли вже не було що вкрасти, вони, аби втамувати жагу до наркотика, збували свій одяг. Вдома вони розповідали, що їх було пограбовано.

Тут назва