Читати книгу - "Леонід. Народження легенди, Сергій Оріанець"

Коли Люций ступив на причал, він обернувся й підняв руку в прощальному жесті. Але в цей момент вітер розкрив його плащ, і Леонід помітив на поясі торговця кинджал із руків’ям, схожим на голову дракона, що, здавалося, ворушиться в світлі ліхтаря. Корабель відплив, ковзаючи по воді беззвучно, мов привид, і незабаром зник у тумані, що густішав над горизонтом. Леонід стояв, стискаючи кинджал, і думав: «Хто ти насправді, Люцию? І що за гру ти затіяв?»

Тривога, що оселилася в його душі, не відпускала, але вона лише розпалювала вогонь. Леонід повернувся до палацу, його кроки гуділи по мармуру, а думки були зосереджені на карті, що лежала в його покоях, загорнута в тканину з рунами. «Крила Перемоги, — прошепотів він, уявляючи корабель, що розсікає хвилі. — Ти понесеш мене до долі». Він згадав слова відлюдника про команду й Максимуса про честь, і відчув, що цей корабель стане не лише судном, а й символом: його мрії, його імперії, його боротьби з тінями, що йдуть за ним.