Читати книгу - "Між рядками , Юльчик"

Розділ 10: Новий розділ

Весна. Холодна, дощова, але з іноді яскравим сонцем, що пробивається крізь хмари. Я сиділа на ліжку, згорнувши руки навколо чашки з гарячою кавою з молоком. Вітер приносив свіжість, а десь у глибині душі я відчувала спокій.

Я вже не страждаю. Страждання залишились позаду, як важка, чорна хмара, що раптово розсіялась. Минуло багато часу, і я навчилася жити без болю. Тепер я просто відчуваю — відчуваю кожен момент життя, кожну дрібницю, що приносить радість.

Мама, хоч і не завжди поруч, завжди на зв’язку. Її підтримка, її дзвінки — не так важливо, де ми фізично. Важливо те, що вона завжди є, готова підтримати. Я навчилась цінувати навіть тишу, яку вона може мені подарувати у своїх дзвінках. Її голос — як промінь світла в темні часи.

Оленка, як і раніше, поруч. Тільки тепер наша дружба змінилась. Ми більше не шукаємо одна одну у темряві, бо тепер кожна з нас знає своє місце, і ми, як і раніше, можемо разом сміятись, слухати один одну без потреби щось змінювати. Тепер я знаю, що справжні люди залишаються поруч, навіть коли здається, що все вже закінчилось.

Мар’ян більше не приходить. Я більше не чекаю його дзвінків, не тримаю надії. Все змінилось, і це не біда. Власне, це навіть не важливо. Я знову можу дихати, знову можу бути собою.

Тепер я бачу інший світ. Світ, в якому страждання — це лише уроки, а люди, які дійсно важливі, залишаються. Я готова до нового розділу, і він вже почався. Без болю, без сумнівів, тільки з вірою в себе та тих, хто поруч.