Читати книгу - "Сторіс нашого життя, MissStory"

Усе почалося з того, що у Каті зламався телефон. Просто — дзусь. Чорний екран, нуль реакції, лише відображення її жаху в склі.

— Це… це… кінець світу? — прошепотіла вона.

— Ні, це твій шанс пізнати себе справжню, — відповіла Влада з філософським виразом. — І, можливо, знайти свою внутрішню Wi-Fi точку.

Наступного дня Катя прийшла на тренування з божевільною ідеєю:

— Дівчата, давайте один день проживемо без телефонів! Повністю! Від слова “взагалі”.

— Ти хочеш, щоб ми залишились… без інтернету? — Маша здригнулась. — А як же стрічка? Як же статистика переглядів? Як же котики з фільтрами?!

— Це для досвіду! — радісно оголосила Катя. — Ми будемо, як… первісні люди, тільки в лосинах.
 

Почалося.

— Як знімати відео без телефонів?

— Ми поставимо штатив, натиснемо “запис” — і бігом у кадр!

— А хто перевірятиме, чи ми в кадрі?

— Мабуть… палиця. Якщо вона впаде — значить, кадр кривий.

Замість чату — записки.

Замість гуглу — Влада (вона й так усе знає).

Замість музики — Машин спів (усі погодились, що краще вже тиша).

Поліна навіть зробила календар на папері:

— Дивіться, ось розклад. І тут стікери — це ваші досягнення!

— Тобто ми ще й оцінюємось? — озирнулась Саша.

— Так! У тебе вже один стікер за те, що ти не згадала слово “лайк” за годину!

Криза настала в обід.

Всі сиділи на лавці, жували банани й дивились… у повітря.

— У когось ще є фантомні вібрації в кишені? — прошепотіла Влада.

— У мене є фантомне бажання гортати щось! — стогнала Маша. — Навіть інструкцію до праски.

— Дівчата, а ви знали, що… — почала Поліна.

— Ні! Не розповідай! — закричали всі. — Ми самі це знайдемо… коли повернемося до телефонів.

Але знаєш що? Потім стало весело.

Вони вигадали новий рух — «гімнастичний краб».

Виграли змагання з віджимань на одній нозі (Маша перемогла, бо всі впали від сміху).

І навіть написали на ватмані:

«Життя без Wi-Fi: виживання — можливо»

Увечері, коли кожна дістала телефон, увімкнула екран і побачила повідомлення, всі… замислились.

— Знаєте, було прикольно. Без цього всього.

— Було живо, — сказала Саша.

— І я не вперше за тиждень подивилась в очі людям, а не в камеру, — зізналась Катя.

— Але все одно, зараз зробимо селфі! — гукнула Поліна. — На пам’ять!

І зробили.

 Інколи треба вимкнути все, щоб нарешті ввімкнути себе. А також — щоб вигадати “гімнастичного краба”, який потім збере мільйон переглядів.