Читати книгу - "Сторіс нашого життя, MissStory"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Зазвичай, коли дівчата йшли на тренування, їхній максимум хвилювання — це “А де моя друга шкарпетка?”
Але цього разу…
— Я не можу дихати, — прошепотіла Саша.
— Це тому що ти вдягнула три футболки, — сказала Влада. — І одну задом наперед.
Фінал конкурсу відбувався у великому спорткомплексі. Зі сценою. Освітленням. І справжніми суддями. Не з TikTok, а з таблицями. Серйозні, з окулярами, які дивились крізь душу.
— Я відчуваю, що мої внутрішні органи вже почали нервуватись, — бурмотіла Поліна, розминаючись.
— А я від хвилювання з’їла два батончики, — зізналась Маша. — І здається, один був не мій…
Їхній виступ був останнім.
Це добре — бо було час підготуватись.
Це погано — бо було час перенервуватись.
— Влада, штатив кривий!
— Це не штатив кривий, це у нас підлога творчо нахилена!
— Катю, ти не можеш тренувати нас за п’ять хвилин до виступу!
— Я просто сказала: “Вдих-видих, рівна спина і не падаємо лицем вниз!”
Коли вони вийшли на сцену — світло засліпило. Але руки пам’ятали рухи. Ноги самі знали, куди стрибати. А очі… бачили тільки одна одну.
Музика. Перекид. Посмішка. Серце б’ється. Глядачі аплодують.
І навіть коли Поліна випадково впала на фінальному русі, вона миттєво підвелась, підморгнула камері й показала пальцями сердечко.
Аплодисменти були шалені.
Кілька годин потому.
Усі фіналісти зібрались у залі. Судді вийшли на сцену. Один із них сказав:
— Цього року переможець… не просто показав гімнастику. Він показав дружбу. Впевненість. І те, що спорт — це не лише медалі, а й моменти, коли падаєш і встаєш із посмішкою.
Дівчата схопили одна одну за руки.
— Переможці — команда…
— …з відео «Ми не ідеальні. Але ми справжні»!
ЦЕ — ВОНИ.
Вони підстрибнули, обнялись, Поліна мало не впала зі сцени (знову), Катя зняла окуляри, а Влада сказала щось типу:
— Я… не знаю, що сказати, але хочу тост з сиром.
Сюрприз номер два:
До них підійшов організатор конкурсу.
— Дівчата, ми хочемо, щоб ви стали обличчям нашої нової кампанії. Зйомки, інтерв’ю, промо. Ви готові?
— Готові? Ми народились готовими! — відповіла Маша.
Мораль розділу: Іноді найбільші перемоги приходять тоді, коли ти вже нічого не очікуєш. Просто робиш те, що любиш — з тими, кого любиш.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сторіс нашого життя, MissStory», після закриття браузера.
