Читати книгу - ""Бравлери проти Клешерів", Obabych"

 - Слухаю моя Королева - Пекка став на одне коліно, за шоломом не було видно його обличчя ( та і чи було воно взагалі) та по його голосу було зрозуміло що він готовий піти куди завгодно та зробити все, що завгодно заради своєї нової повелительки.

- Є ще один клан котрий не приєднався ні до нас ні до ворога - клан велетнів. Якби ми змогли переконати їхнього вождя виступити на нашій стороні - ми здобудемо переконливу перемогу. Живуть вони далеко у горах Кельванії. Мої друзі - червоні дракони зможуть перенести тебе туди. Ріко - Королева повернулася до робота - чи міг би ти допогти Пецці переконати вождя велетнів?

 - На іззі -  відповів Ріко, але побачивши, що його ніхто не зрозумів сказав - Із задоволенням виконаю Ваше розпорядження Королева.

 - Дякую Вам за допомогу, не знаю що було б якби я не зустріла Вас! Гіпаріоне поклич наших друзів не можна гаяти ані секунди часу. Відправляйтесь до Кельванії, а ми тим часом зберемо усіх, хто зможе до нас приєднатися і поведемо військо на столицю.

   Гіпаріон вийшов на відкритий величезний балкон де стояла величезна сурма на постаменті і щосили затрубив. Здалося що стіни та стеля заколихалися - так гучно загуділа сурма.

   Ельф спокійно повернувся до великої зали. Здавалося, що нічого не відбувається. Ріко чекав на щось магічне чи можливо, якийсь портал відкриється. Подув сильний вітер і крона дерев високо угорі заходилася ходуном. Листя сипалося з гілок, деякі гілки, гнилі чи сухі, падали то тут то там. Ураганом пронеслася хвиля по верхній частині дерев і як раз над палацом гілки розступилися і влетів величезний дракон. Повільно та обережно приземлився він на балкон палацу, займаючи майже усе місце.

   - Вітаю тебе Торіо - Королева піднесла руку до серця і схилила голову в знак поваги до дракону.

   - Вітаю Сюзанна - хриплим голосом відповів дракон. - Чим я можу допомогти тобі?

   - Прошу вас, перенесіть моїх друзів - Королева показали на Пекку та Ріко- до гір Кельванії. Знаю, що ви дракони вороги з кланом велетнів тому достав їх до кордону з володіннями велетнів. Далі повертайтеся сюди - на нас чекає велика битва.

  Ріко не розумів чого Королева звертаючись до дракона говорила в множині. Йому першим дісталося осідлати дракона. Торіо розкрив одне крило так, що по ньому можна було піднятись мов по трапу літака. Ухопившись за шипасті нарости на спині дракона, за мить Ріко був уже в небі піднімаючись вгору над безкраїм лісом, морем розливаючись усюди. На зустріч їм летів величезний бурий дракон, крутонувшись у повітрі той припірнув у зелень, звідкіля тільки но вилетів Торіо.

   - Це мій молодший брат Фаціо - прохрипів дракон.

  - В мене також є молодший брат, та нажаль я його загубив.

   - Не переймайся, рідна кров тягнеться до рідної крові. Ти обов*язково знайдеш його.

  Тепер коли Фаціо підняв над лісом Пекку вони полетіли парою високо у вечірньому небі.

 "Нічого собі переліт, Боїнг з Аеробусом і поряд не стояли."