Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

— Чисто! Альфред, ти там живий?

— Живий!

Відповідає коханий і встає з мене. Допомагає мені піднятися. Герман встає сам. Альфред одразу перевіряє, що я не поранена і не маю травм. Швидко цілує. Після приїзду друзів Альфреда приїжджають і справжні поліцейські. Але помітивши хлопців у синьому, мало не задкують назад. Поліцейських зупиняють і передають поганих хлопців у їхні дбайливі руки.

Нас із Германом попросили розповісти про те, що трапилося. Мені хтось вручив розчинну каву. Я тільки понюхала і віддала Герману. Він спокійно п'є. Розповідь і оформлення всіх паперів зайняла близько години. Потім нас відпустили. Альфред не відходить від мене ні на хвилину.

— Ви відразу ні чого не запідозрили?

— Хіба, що він не місцевий, — тихо сказала я, — хіба мало хто в таксі працює. Уже думала, може, я щось неправильно говорю...

Нас відпустили додому. Альфред підвіз Германа додому і подякував, що допоміг мені сьогодні.

— Тобі з ним дуже пощастило, — каже, коли ми їмо вже самі.

— Угу, він як різко виділявся на тлі всіх дівчаток, що прийшли на співбесіду, точніше з тих, що Анабель відсіяла. Як дідусь? Він хоч відпочив?

— Так, базікає весь час. А Марина майже весь час мовчить. Я про неї дізнався, у неї тут батьки лікарями працюють.

— Я знаю. У них це сімейна справа, у неї здається мало не всі родичі лікарі. Включно з бабусями, дідусем, прабабусею і прадідусем. Бачив як дідусь рівно спинку тримає. Раніше сильно горбився і ходив із тростиною.

— Мені Марину вже прорекламували як хорошого масажиста.

— А це точно, руки в неї сильні. Вона мені якось робила масаж, боляче однак. Але дідусеві подобається. Він із нею так гарно змінився, помолодшав.

Ми одразу зайшли до дідуся. Він швидко підходить до мене і міцно обіймає.

— Дідусю, ти мені ребра зламаєш!

— Бач ти яка квола стала, одні кістки залишилися. Зазвичай жінка чоловіка відгодовує. Альфред ти вже її хоч відгодуй трохи. А то навіть помацати тобі нема за що.

— Дідусь, — сміюся з його слів.

— Що дідусь? У жінки на кістках має бути щось крім шкіри. А ти кістки і шкіра. Тепер розумію, що правнуки будуть не скоро. Тобі сил на них не вистачить.

— Відразу видно, що ти відпочив. Гуляв у парку?

— Гуляв. Добре тут. Мариночка он у гості до батьків поїхала. Відпустив дівчину на вечір. Пішли погодую, офісного працівника. А то, мабуть, однією кавою і харчуєшся.