Читати книгу - "25 портретів на тлі епохи"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Пастир, який навчив свою паству не боятися
Без цього Папи (Івана Павла II) не можна зрозуміти того, що сталося наприкінці 80-х років.
Михайло ГорбачовБез нього комунізм не закінчився б або, принаймні, це сталося б набагато пізніше і з великою кров'ю.
Лех ВаленсаНе бійтеся! Відчиніть, відчиніть двері навстіж Христу! Відчиніть двері його спасенній владі, відкрийте їй кордони держав, економічні і політичні системи… дозвольте Христові промовляти до людини!
Іван Павло IIЗа двадцять сторіч, які існує Престол Святого Петра, лише четверо з 264 римських пап, які посідали його, удостоїлися (само собою зрозуміло, що тільки після смерті) імені Великого. Лев І жив у V сторіччі, Григорій І — у V—VI, Миколай І — у IX сторіччі. І лише через тисячоліття з’явився ще один Великий Папа — наш сучасник Іван Павло II. Він був римським понтифіком у 1978—2005 роках. А у червні 2001 року сотні тисяч українців могли бачити його, чути його слова в Києві та Львові.
Відвідання Биківнянського лісу на околиці Києва, де колись сталінські кати потай закопували свої жертви, не було передбачено офіційною програмою візиту Івана Павла II в Україну. Відтак коло пам’ятного хреста зібралося тільки десятків зо два людей. І Папа пройшов буквально в метрі чи двох від автора цієї книги. Півтора десятка кроків, які він мав зробити від автомобіля до підніжжя хреста, були для Папи надзвичайно важкими. Іван Павло II ледь-ледь, повільно переставляв ноги, руки його помітно трусилися, а каламутні очі мали вираз, ніби він не дуже добре розумів, де перебуває і що з ним діється. Я відчував тоді лише жаль і співчуття до цієї вже дуже немолодої і дуже хворої людини, в якої, на мить тоді здалося, все вже в минулому. І лише обставини, чиясь воля примушують його витримувати навантаження, яких він не здатен нести вже суто фізично.
Але Папа врешті дістався хреста і почав говорити. І раптом з-під сивих брів на мене глянули молоді гострі очі, сповнені внутрішньої сили та мудрості…
Як Кароль присвятив себе Богу
18 травня 1920 року в підгірському містечку Вадовіце неподалік Кракова в родині поручника Війська Польського Кароля Войтили та його дружини Емілії народилася третя дитина. Хлопчика назвали Каролем-Юзефом. Перше ім’я він отримав зовсім не на честь
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «25 портретів на тлі епохи», після закриття браузера.