Читати книгу - "Феєрія для іншого разу, Луї Фердінанд Селін"

натурального бальзаму! і пляшку пожбурили! а в мене хвора під столом! а я лікар без нічого! і мастодонт у коридорі!.. і Лілі десь поділася!.. добре ж я виглядаю!.. вони мені не коряться!.. зірки на вітряку! вище Гірки! вище всього Парижа!.. вимальовувалися на тлі неба… вивищені над усіма дахами!.. нічого не скажеш!.. але Мімі враз спиняється… набридло хвицати… різко обертається! і фляк! Жюлю! ляпаса!.. тепер брутальна роль! нехай відчепиться! не щипається!.. співати хоче, тільки співати! хапається за крило млина… тримається… зараз співатиме…

Мене зовуть Мімі!..

І знову не в тон! геть не в тон! от шкапа! шкапа!.. кумкає!.. пустотлива буде вистава у «Притулку янголів»! у «Кабаре Перемоги!»… публіку матиме Кремоїль!.. купу гамериканців! а я тим часом освищу його янгольську Мімі! освищу від душі!.. між зубами «вссссс»! від душі! пронизливо, що й мертвий прокинеться! у Лондоні навчився у справжніх чемпіонів свисту!.. вони пересвистувалися через річку для різних потреб… згадую Минуле!.. усе минуло, але не свист! свищу не менш пронизливо, ніж тоді… цікаво, а на Дельфіну подіяло?.. «вссссс! «вссссс»!.. ні!.. але ті нагорі почули!.. ті ексцентричні.. годі їм уже одне одного ляпати по сраці, нехай прийдуть і допоможуть… не лишають мене самого, на самоті… не хочу самоти!

— Померла, агов, вам ясно? пустуни! ходіть подивіться!

Родольф скинув драбину!.. як вони тепер злізуть?.. мають виправдання!..

— Пияки безсоромні! померла! померла, он!

Показую їм… он! он! під столом! щоб до них дійшло! щоб потім язиками не ляпали, мовляв, я їм не сказав! усі підступні, лицемірні, підлі! не тільки той пияк! не цілком! одоробло!.. а ще хтивець! так! хтивець!.. «пити! пити! пити!» усе, що почув у відповідь! і язика показують! показують! а мені що, пити не кортить? мені язик не пересох?

Мене зовуть Мімі!..

Шльондра! знову за свій куплет! і знову з фальшем! а той теж собі! Жюль!.. дуетом!.. свищу так різко, що вони вмовкають!

— Не заважай! волає він мені… не заважай!.. ми співаємо!

— Ходи сюди! злазь звідти! ти! пияк!

Ось має! хіба не вижлуктив усю пляшку?

Є багато інших пляшок! інших пляшок! показую йому на коридор, запрошую!.. як хоче пити, нехай стрибає!

— Як ти туди видерся?

Мене все цікавить, хай там що!.. хто його випхав на вітряк?..

— Як ти туди заліз?

Мімі користається тим, що я не свищу.

Від того дня, як віддалася… а… а… а… У розквіті краси… и… и… и…

Відома арія…

Усе немов у сні…

Тон інший!.. голос швендяє не в тон!.. справді нестерпно! «біс! біс!» гукаю… от я свищу у тон! навіть свист у мене в голові у тон!.. не терплю фальшивих нот! не можу!.. Мімійка, ця шкапа, зловживає! користається, що вилізла нагору!.. посилає звуки до етеру! на чверть тону вище! це найгірше! і потім на чверть тону нижче! це відразливо! кричу їй «біс! біс!» Піраму не подобаються мої «біс! біс!»… гавкає… Гав! гав! от бачите!.. розсердився!.. під брамою відлунює!.. Жюль нас почув… на даху вітряка… дістає дзвіночка і дзень-дзелень! з усієї сили!.. видзвонює! Піраму не до шмиги!.. гавкає ще голосніше! голосніше! стривайте, але тут щось є! щось ворушиться! чиєсь тіло! рухається в наш бік!.. у коридорі, онде!.. от чому Пірам розгавкався… розвалувався! тепер ясно! що це?.. Норманс прокинувся! велетенський!.. відклеївся від стінки!.. бачу голову!.. всю голову… суцільний згусток, як я уже казав, згусток крові… що й очей не видно… тільки дірку рота!.. згусток крові й дірка!.. звідти гарчання… дихання… гарчить гучніше, ніж Пірам! який він велетень! неймовірно! огрядний!.. завширшки з двері! завбільшки з браму! і далі надимається! і гарчить! гарчить! суне!.. рухається… до нас іде!.. хитається, гарчить… гарчить гучніше, ніж Пірам!.. гучніше!.. мабуть, не знає, куди йде… кірка крові вкриває все лице… тільки дірка рота для гарчання… раптом гавкає! уже не гарчить!.. гавкає так голосно, що його аж хитає… спирається плечем на стінку і тупцює!.. йде до Пірама… хоче накинутися на Пірама… вони гавкають одне на одного!.. Пірам шкірить ікла!.. хоч Пірам не злий собака… о, геть не злий!.. якщо шкірить ікла, значить, на нього нападають! усе відлунює у брамі!.. «рооо! рааа!…» зараз розірвуть одне одного!

— Агов, пане Норманс! гей, Нормансе! тут ваша дружина!

Це щоб його розчулити!.. він хитається і суне на нас! він нас роздушить, нас з Пірамом… він уже мало мене не задушив… одного разу!.. і пані Туазель десь немає!

— Стійте, Нормансе! Стійте, чоловіче!

Спотикається… здається, зараз упаде… ні! встояв!.. рушає! так! майже біля нас!

— Піраме, замовкни! заспокойся!

Гавкіт їх обопільно збуджує!.. якщо так, нехай обидва вийдуть! на авеню! ті теж, хочу, щоб вони замовкли нагорі!.. безногий і Мімі!.. і щоб злізли!.. співають дедалі голосніше! причепилися обоє до крила!..

душа п'янка… а… а…

А той ще й дзвіночком калатає! він! дзень-дзелень! грайливо! залажу під стіл… заповзаю під стіл… нехай порвуть одне одного на шмаття, тобто пес і чоловік!.. але вони тільки гарчать… і все!.. знову припадаю вухом до Дельфіни, до грудей… мушу почути серце!..

Гей, Нормансе! Нормансе! тут ваша дружина!

Буххх! ураз! геххх! якраз! усією тушею на нас із псом! і на стіл! даремно гукав!.. валиться на стіл… всією своєю масою! я під ним!.. «ааах! рооох!» всією масою! не можу дихати! мене завалило під низом! він не гає часу, хапає мене за шию і стискає! однією рукою!.. як і того разу! точно! як того разу! а пані Туазель десь немає!.. нема нікого! вона мене боронила попри все! «рооох!» він мене задушить! крутить мені шию!.. і витягає з-під столу!.. за шию!.. і сідає на мене! і товче, гойдається! лягає! повністю вкриває! ох і вага! ах! аааах! другою рукою хапає мене за руку! за хвору руку!.. вхопив! і викручує!.. я кричу!.. кричу!.. не