Читати книгу - "Зібрання творів у семи томах. Том 7. Історична проза, статті, матеріали, Микола Васильович Гоголь"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Очевидно, «армія».
134
Повторюється після кожного рядка.
135
* …заткана утоком… — Уток — поперечні нитки тканини, які переплітаються з поздовжніми (основою). У статті «Про викладання всесвітньої історії» Гоголь писав: «…скласти ескіз загальний, повний історії всього людства… можна не інакше, ніж коли спізнаєш і осягнеш найбільш тонкі й заплутані ниті історії…»
136
* Гільдебрандт (бл. 1021‒1085) — чернець з Північної Італії, з 1073 р. Папа Римський Григорій VII. Остаточно утвердив у католицькій церкві целібат — заборону на шлюб духівництва; виступав проти симонії продажу церковних посад; боровся за політичну владу у Західній Європі з германськими імператорами. Одного з них, Генріха IV, змусив з’явитися з покаянням у фортецю Каносса. «Піти в Каноссу» стало загальновживаним виразом для позначення поразки взагалі й панування церкви над державою зокрема. Метою Григорія VII було утвердження ролі Папства в християнській церкві та його авторитету як джерела моральності й духовності.
137
* Готфські руна — найдревніші письмена германського племені готів на могильниках, камінні, зброї тощо; їм надавали магічного значення.
138
* І одній тільки людині і створеній нею релігії… — Йдеться про Магомета (бл. 570‒632) — проповідника, пророка, засновника ісламу; політичний діяч, засновник і глава мусульманської общини, котра протягом його правління стала потужною державою на Аравійському півострові.
139
* Індійське море — Аравійське.
140
* …похмурий їхній Одін… — Одін — верховний бог у скандинавській міфології; могутній шаман, мудрець, бог війни.
141
* Чингісхан (1155‒1227) — монгольський полководець, хан, який об’єднав розрізнені монгольські племена, створивши на території Степу величезну багатонаціональну державу, відому як Монгольська імперія, Орда, Ординське царство і т. п.
142
* Шлецер Август-Людвіг (Schlözer, 1735‒1809) — німецький просвітник, історик, публіцист, учень Вольтера. Упродовж шести років працював у Російській академії наук у Петербурзі, вивчав російські літописи. Вважав, що всі історичні епохи і всі народи заслуговують на вивчення, без цього неможливе створення достовірної всесвітньої історії. Відомий критикою станових привілеїв, феодального ладу, кріпацтва. У квітні 1791 р. першим у Німеччині надрукував у своєму журналі французьку «Декларацію прав людини і громадянина», але надалі ставився до революції у Франції негативно. Наприкінці життя написав працю «Нестор» (1802‒1809), присвятивши її імператору Олександру І. З цієї роботи, відомої у російському перекладі 1809‒1819 рр., Гоголь робив виписки, що дозволило схарактеризувати Шлецера як «опозиційного генія». Репутація Шлецера в Росії була дуже високою, про що свідчить заувага П. Плетньова: «…муж правди й любові, перший у вченому світі благовісник нашої Вітчизни» (див.: Плетнев П.А. О народности в литературе // ЖМНП. — 1834. — № 1, отд. II. — С. 26). Про це говорить і Гоголь у лекції «Бібліографія середніх віків» («Історія Північної Європи найбільше розроблена геніальними працями Шлецера…» — IX, 104) і статті «Про рух журнальної літератури, в 1834 і 1835 році» («…проникливий Шлецер, який не має донині рівного за суворим та глибоким критичним поглядом…» — VIII, 159).
143
* Міллер (Мюллер) Іоганн (Müller, 1752‒1809) — швейцарський історик, відомий працею «Швейцарська історія» (т. 1‒5, 1786‒1808, доведена автором до 1489 р., продовжена іншими істориками до 1851 р.). Написана у просвітницькому дусі, робота Міллера героїзувала швейцарську історію та ідеалізувала патріархальний побут середньовічних швейцарців, що трактувався як визначальний чинник формування національної самосвідомості. По смерті Міллера були надруковані прочитані ним лекції з всесвітньої історії під назвою «24 томи всесвітньої історії» (1811), згадувані Гоголем в «Бібліографії середніх віків» як «чудові в багатьох сенсах записи…» (IX, 596). Гоголь високо поціновував головну працю Міллера, зазначивши: «Швейцарія має повну історію свою в творі Іоаннеса Міллера, творі, наповненому великим історичним достоїнством» (IX, 103).
144
* Гердер Іоганн-Готфрід (Herder, 1744‒1803) — видатний німецький історик культури, критик, поет, перекладач, фундатор наукового осмислення історії та культури. У своїх творах («Фрагменти з німецької літератури», 1766‒1768; «Про виникнення мови», 1772; «Про Оссіана і пісні древніх народів», 1773; «Про Шекспіра», 1770 та ін.) Гердер прагнув виявити закономірності історичного та культурного процесів, проводив думку, що кожен народ, кожен період світової історії має й повинен мати літературу, просякнуту національним духом. Головна праця Гердера «Ідеї до філософії історії людства» (1784‒1791) стала першою спробою створення всесвітньої історії культури. Гердер проголосив національну самобутність мистецтва, доводив історичну своєрідність і рівноцінність різних епох культури. Він першим запропонував поряд з терміном «культура» в однині вживати цей термін у множині — «культури», що мало підкреслювати унікальність і неповторність різних національних культур. Особливої популярності твори філософа зажили у слов’янському середовищі. Про функціонування ідей Гердера в Україні див.: Яценко М.Т. Гердеризм і українська літературно-теоретична думка доби романтизму // Українська література в системі літератур Європи і Америки (XII—XX ст.). — К., 1997.
145
* …сто аргусових очей… — Аргус (Аргос) — у давньогрецькій міфології ім’я велетня, все тіло якого було вкрите безліччю (сотнею) очей; він був невсипущим вартовим, якому Гера наказала стерегти Зевсову коханку Іо. Гермес приспав велетня грою на флейті й відрізав йому голову. Очима Аргуса Гера прикрасила хвіст павича. У переносному значенні Аргус — пильний охоронець.
146
* Кант Іммануїл (Kant, 1724‒1804) — видатний німецький філософ, родоначальник німецької класичної філософії.
147
* …в невеликій книжечці, виданій ним для студентів… — Йдеться про книгу «Представление всеобщей истории, сочиненное Людвигом Шлецером, профессором в Геттингене, перевод с немецкого» (СПб., 1809).
148
* Герен (Геєрен) Арнольд-Герман-Людвіг (Heeren, 1760— 1842) — німецький історик. Вважав, що при вивченні побуту і державного ладу древніх народів найбільш вагомим є аналіз їхніх торговельних зв’язків. Гоголь був знайомий з його книгою «Руководство к истории политической системы европейских государств и колоний их от образования оной, по открытии обеих Индий, до восстановления оной, чрез низвержение престола Французской империи, и до освобождения Америки» (СПб., 1832‒1834. — Ч. 1‒3).
149
* …відкривається, за виразом Вагнера у «Фаусті», на землі небо. — Гоголь у загальних рисах передає частину репліки Вагнера з «Фауста» Гете у перекладі Д. Веневітінова: «И, право, открывать случалось / Такой столбец, что сам ты на
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зібрання творів у семи томах. Том 7. Історична проза, статті, матеріали, Микола Васильович Гоголь», після закриття браузера.