Читати книгу - "Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост"

Наталі стає ближче до мене, погладжує долонею мою спину.

- Я не знаю, що робити. Мама проти Алекса. Нічого не хоче чути про нього. Як мені достукатись до неї?

- То через це така сумна, ти плакала?

- Так, вона мені сказала багато образливих речей про Алекса і про мене, - на моїх очах виступають сльози. – А потім вона мене вдарила. Нат, моя мама ніколи не підіймала на мене руки.

- О, Ліві, - подруга міцно обіймає мене, гладить по голові. – Я не знаю навіть, що сказати. Луїза точно про це жалкуватиме.

- Вона розкаялася одразу, намагалася вибачитися, але я не хотіла її слухати. Закрилася в кімнаті і попросила Алекса забрати мене раніше аби не бачити маму.

Я витираю очі, підставляю обличчя прохолодному вітерцеві. Він приємно холодить гарячу шкіру.

В школу починають сходитися учні. Намагаюся надати обличчю звичного виразу.

- Наталі, я вже не можу дочекатися, коли поїду в коледж. Хоча моя мати зі своїм контролем знайде мене і там.

Подруга бере мене під руку та веде до школи.

На уроках я відволікаюся від своїх переживань та стаю тою минулою Ліві.

- Ти поїдеш зі мною додому? – запитую подругу, шляхом до виходу зі школи.

- Ні. Сьогодні обіцяла допомогти мамі з її речами. Їй потрібно відсортувати купу документів зі старого архіву вручну.

- Добре, - піджимаю губи.

- Там будуть хлопці. В них ж сьогодні тренування. – Намагається мене заспокоїти подруга. - А в тебе не буде сьогодні французької?

- Ні. Поль поїхав з міста з дружиною в якусь дуже хорошу клініку.

- З малюком все добре?

- Зараз так, але є підозри на викидень, тому вони поїхали до кращих лікарів.

- Передаси йому від мене привіт та слова підтримки. Мені вже треба їхати. Мама чекає.

Наталі цілує мене в щоку та сідає до машини матері. Місіс Мартін махає мені рукою вітаючись. Я посміхаюся у відповідь.

На парковку саме заїжджає Алекс, зупиняється біля мене. Хлопець оглядає мене з голови до ніг. Сідаю до нього в машину та цілую хлопця.

- Ластівко, як ти? Ти цілий день не відповідала на мої повідомлення, - нервує хлопець.

Тягнуся до нього та ніжно цілую.

- Вибач. В мене розрядився телефон, вчора геть забула про нього.

Хлопець заправляє пасмо волосся мені за вухо, ніжно погладжуючи мою щоку. Повертаю голову та цілую його розкриту долоню.

- Поїхали. Запізнишся на тренування. А від розлюченого Макса тебе не врятую навіть я.

Алекс сміється та скеровує авто з парковки школи.

На під’їзді до дому бачу припарковано авто матері.

«Дідько.»

Алекс бачить мій погляд та стискає мою руку.

- Може подивишся наше тренування? – пропонує хлопець.

- Добре. Але мені треба взяти зошити з французької. Підеш зі мною?

- Так. Але мені ще треба переодягнутися.

- Бери речі з собою, переодягнешся в мене поки я зошити зберу.

Алекс відкриває для мене дверцята авто, забирає свою спортивну сумку. Я переплітаю наші пальці і веду його до своєї кімнати. В коридорі зустрічаємо маму, вона дивиться на наші переплетені руки та піджимає губи.

- Хлопці вже починають тренування.  Алексе, поспіши до них.

Мама не дочекавшись відповіді хлопця спускається в низ.

Розгублено дивлюся їй в слід.

- Ластівко, ходімо швидше, - тягне мене за руку хлопець в мою кімнату.

Зачиняю за нами двері та вказую хлопцю на ліжко.

- Переодягайся тут, я теж щось одягну зручніше.

Зачиняю за собою двері в гардеробну, скидаю свій одяг. Натягую на себе вільні спортивні шорти та майку з щільної тканини. На вулиці стає жарко, відчувається прихід весни.

Повертаюся в кімнату. Алекс сидить на ліжку та зашнуровує кросівки. На столі збираю свої зошити, беру їх під пахву, а в другу руку олівець та маркери.

- А ще кажуть, що дівчата повільно збираються, - опираюся на одвірок.

- У когось покращився настрій, - хлопець підходить до мене впритул та цілує у губи, відкриває кінчиком язика мої вуста та поглиблює поцілунок.

З моїх рук випадають зошити і я намагаюся їх зловити.

- І хто казав, що я повільно збираюся. Ти вже всі зошити розгубила, - сміється хлопець.

Я підіймаю зошити та штовхаю хлопця ліктем у бік.

- Сьогодні ти будеш у Макса в чорному списку. Готуйся до індивідуального тренування, любий, - проводжу кінчиком олівцю по плечу хлопця, обходячи його.

Алекс легенько ляскає мене по сідницях.

Швидко спускаюся сходами, виходимо на двір.