Читати книгу - "Феєрія для іншого разу, Луї Фердінанд Селін"

кажу! торочу!.. злиплася… отакий шар!.. крові товстуна… потроху відклеююся від калюжі… тихенько… він стінки… де Оттавіо?.. справді! я його не бачу!.. усі горлають… у всіх нервовий зрив… усе почалося з Армелли… хто насправді зламав її двері?.. бідна жінка!.. що за знавіснілі пияки? хто вижлуктив стільки пляшок?.. бо від учора нічого не пили! від спраги мало не померли! змова! от! підступний задум запроданців!.. іще один!.. підступний задум!.. якби тільки це!.. а їхні грижі й діабети? а в метро як натерпілися!.. в тунелях!.. це вам не на поверхні!.. гай-гай!.. а у водостоках!.. а тим часом тут усі пиячили! паплюжили! ламали двері! помешкання, льохи!.. усе!.. уявіть лишень, вони не спали три доби поспіль! тривога за тривогою! без їжі й без питва!.. а найгірше — приходимо, а тут нічого немає! хоч би флакончик! усе згоріло, усе потрощене!.. з жодного крана не тече! ні краплі!..

Пожежа робить що хоче, біс його бери! остолопи! грабіжники! співучасники! самі ж і підпалили!

От що кажуть у брамі… хотів би їх під бомбами побачити!.. нічого не кажу… а вони собі:

«Вони з фріцами заодно!.. тому й не полізли до сховищ! ні!.. вона за Віші, шановна пані!.. я вам не кажу про воду, шановний пане! я кажу про Петена, телепню!.. я кажу вам про Шершиля, пані!.. я нічого не боюся, пане!… я вам не кажу про воду, телепню в кубі! коли такі страждання від шлунка, як у мене!.. а ви мою грижу собі не візьмете?.. вам би хоч трохи розуму!.. а вам би мій варикоз! хоч на годину! хоч на годину!»…

За отим з Баньоля залишається останнє слово… він відомий! дає ляпаса!.. і не млявого!.. дзвінкого! ляпаса!.. ще одного!.. ще!.. але кому?.. треба глянути… не наважуюся надто витикатися… вже й так виткнувся!.. Пірам гавкає… тепер на кого?.. я міг би доповзти до консьєржчиних дверей… вони не дивляться… але як боляче!.. не трохи! насправді!.. особливо лівий бік!.. а якщо Оттавіо мене помітить?.. трохи сумніваюся в Оттавіо… що поробиш! треба ризикнути!.. відклеююся від калюжі, від місива… обтрушую шпаклівку… вона прилипла до волосся… відриваю! «Ай!»… і до вуха!.. закривавлене!.. нічого не чую!.. таки підводжу голову… овва!.. гарпії, знов мої дві гарпії!.. от вони!.. наді мною! справді! мало не падають на мене!.. побачили!.. схилилися!.. удаю непритомного… «Докторе!.. Докторе!..» гукають… заплющив очі!.. лежу в калюжі!.. на весь зріст… не відгукнуся!.. та вони не гають часу!.. дринь! у скроню! просто в скроню!.. а я: «рааах!» вони за своє!.. інша сестра теж! дринь! дринь! мене бито!.. їх двоє!.. б'ють! «ай! ай!» не стримую крику!.. тікають… обидві!.. ховаються в юрбі сусідів! украй збуджених сусідів!.. кажу вам! ви б почули! лайка! зойки! стусани!..

— Негідник! Нахаба! Брехуха! Дурепа!

Сваряться!.. я занадто висунувся… поспішив!.. знову лізу під тиньк… занадто висунувся… нещастя!.. кров тече на очі!.. з лоба!.. і зі скронь!.. як ці дві гарпії мене розмалювали! силкуюся розплющити очі… але повіки склеїлися кров'ю… я певен, що Оттавіо десь тут… це ж його голос, це він!.. тепла кров, ковтаю свіжу кров… свою, не ту, що в калюжі… в калюжі вона згусла й холодна… мушу подивитися!.. що вдієш!.. ледь-ледь підводжу голову… що вдієш!.. спираюся на лікті… це Оттав! це він!.. справді він!.. бачу!.. червоним бачу через кров… кров на очі… і всі біля Оттава!.. бачу їх! бачу всіх!.. усі його кривдять!.. та ще й якими словами!.. він терпляче слухає… вони йому ледь до плеча… пояснюють:

— Так! так! Оттавіо! саме так!

Про що це?.. про кого?.. треба підсунутися ближче… підповзти… наважитися… про кого?.. про що?.. мова знову про мене…

— Негідник! Страхополох! Нездара! Брінон! Покидьок!

Якого біса тут де Брінон?.. мене називають!.. раз… двічі!.. я ж чую!.. десять разів моє ім'я!.. про мої звички… базікають… коли з дому виходжу… коли повертаюся… справді, про мене… мені про це вже писали… надсилали «вироки» з «відстрочками», вправно сформульовані!.. відточені!.. видрукувані!.. але ці верзуть щось несусвітне!.. схоже, не дуже розуміють, що до чого!.. хтось тутешній… декілька… інші не з нашого будинку!.. є з Пантена, бо згадують Пантен… є з Гарен… вони так кажуть… є з околиці Сент-Антуан… люди, які слухають радіо… усе знають з радіо!.. перекручене!.. усе перекручене!.. і радіо більше не працює!.. «казали по радіо!…» неправда! брешуть!.. по радіо казали, але не те, що вони переказують!.. я радіо теж слухав, то німців переможуть? чи вони переможуть?.. більше не знаю… але вони, мовляв, знають!.. упевнені! навіть більше!.. що з Лондона передали мою адресу! це вони таке кажуть… і не тільки з Лондона! з Браззавіля теж!.. і що я бридкий порнограф… збочене лібідо, а ще і зрадник, найганебніший зрадник століття!.. що всі пісуари червоніють! і що слід вибавити Францію і французьку мову від аморального сексографа, від зухвалого антиграматика, який паплюжить священну Батьківщину та її літературний спадок!.. бо Франція не буде більше Францією, як не зарізати цього кнура! тобто кнур, це я! Вони це чули… і кричать це Оттаву, щоб до нього нарешті дійшло! А Оттав нічого не каже… а вони казяться, що він і собі не обурюється!

— А може, цей Оттав теж із ним?

Логічне запитання.

Теж посіпака! зрештою! спільник доктора! чорт забирай!

Тепер зрозуміло! Хапай його! зараз за нього візьмуться! хоч він і в Цивільній обороні! «Волонтер» на «сирені»!.. бо більш нема електрики… її треба самому крутити, рукопаш!.. Ну то й що! негідник! викрили ще одного негідника! зараз каратимуть!

— Макаронник! Муссолініст! Ґорґонзола! Ніж у спину!

Хай знає, хто він є!

— Так! Так! Так!

У всьому винен! що зараз буде! непереливки буде! отут, у брамі!

Мої дві гарпії, мої дві навіжені уже мною не переймаються!.. розбили мені голову… а що якби очі вийняли?.. бо бачу добре!.. хоча ні!.. неясно, усе червоне… справді!.. Оттавіо бачу червоного!.. я вам уже казав! повторююся… треба переписати весь розділ! привіт! привіт!.. таки бачу!.. він вивищується над цією потолоччю на дві… на три голови… така статура в Оттавіо!.. їх десятеро! двадцятеро!.. у нього під носом!.. та це його не бентежить… а вони його кривдять дедалі гучніше!

Ага! Це вже занадто! занадто! Оттав розлютився! лице міняється…