Читати книгу - "Феєрія для іншого разу, Луї Фердінанд Селін"

не буду заперечувати… я в калюжі, я прилип!.. тільки Пірама гукаю: «Піраме!..» без ризику… бо та шушваль так гучно репетує! а в нього тонке вухо, у Пірама… він мій голос почує… усе одно остерігаюся… кличу тихенько… а велика пересранка удвічі гучніша!.. «Авжеж! Авжеж!» якась дама когось винить… у чому?.. у чому?.. «П'ята колона»!.. так називає… Лясь!.. Ой-ой-ой! усе закипає!.. Ще ляпас! два ляпаси… не дамські ляпаси, а чоловічі! хтось розлютився за «п'яту колону»!.. іще!.. іще!.. «Головоріз! Негідник! Педераст!»… хто там педераст?.. не ворушуся, не підводжуся… лежатиму в калюжі та й поготів!.. у калюжі!.. вони навіть не з нашого будинку, оті з ляпасами… Хоча хтозна!.. упізнаю деякі голоси… від учора скільки мордасів пороздавали!.. але мені будуть не просто мордаси, якщо з калюжі витягнуть!.. уколошкають!.. після всього, що про мене казали, треба начуватися!.. вони й одне одного сварять, мов навіжені… від першої сирени пики товчуть… я все нотую, бо інші розповідатимуть усе навпаки, мовляв, усі були вкрай чемними у шалі катаклізмів… наполягаю: коли їх тридцятеро ховалось під столом… п'ятдесятеро!.. коли верещали, репетували, обсиралися, то не так бундючно виглядали!.. факт!.. крім співачок… фальшували, правда!.. але голоси! жінка Клео, Періколка, Мімійка… де всі поділися?.. а ті, котрі галасували в брамі, котрі казилися зі спраги!.. і з заздрощів!.. звісно, Армелла мала повно питва!.. усе випито, ось маєте!.. решта посипалася каскадом? у розлам?.. углиб розламу? є від чого шаленіти!.. вони розлите з землі не вицідять, ті спраглі йолопи!.. а нагорі, на поверхах не влаштували полювання на пляшки? а раптом? нехай підуть пошукають!

Та одна з них і так знає…

— На поверхах усе розграбовано!

— Не може бути!

Гукаю я… не можу стриматися!.. з калюжі… заперечую!..

— Нічого не розграбовано!

Хочу їм дошкулити! на щастя, мене ніхто не чує!.. а я думав, мене нічим уже не здивуєш!.. як товстун трощив Армеллині двері, а всі сусіди його перли ззаду!.. усі перли!.. мені не примарилося! стоногою!.. «стоногою лавою»! будинок саме нахилився!.. пляшки покотилися!.. карамболем коридором! передзвоном!.. хмільними хвилями!.. самі собою, так би мовити… ніхто не винен!.. крім гегемотової голови!.. усі пили просто з підлоги… а я ні!.. п'ю тільки воду!.. міцне пече занадто язика… як є! мені ніхто не дорікне!.. нічого міцного! ніколи! утім тепер?.. тепер би випив!.. спробував би… та вже як є! тепер! хай йому біс! терпіти несила!.. у роті пересохло!.. і в горлянці дере не гірше, ніж у тих, хто пив!.. пекельно!.. язик напух і набух, немов горить!.. так, як уночі горіло в небі!.. трохи перебільшую… хочу, аби ви відчули, як я!.. ладен пити що завгодно! зі спиртом чи без спирту! але де там!.. вони все випили! все випили!.. лицеміри, злодії, усі! свині! брехуни! крадії! послухайте лишень! яке нахабство! не бачили нічого!.. нікого там не було… ні в мить поштовху, коли будинок став на місце, ні потім, як від нового струсу знов схилився… коли з нього сипалися меблі! цілі поверхи майна!.. не самі пляшки!.. і все пливло по авеню в потоці фосфору! ні коли чотирнадцятий, дванадцятий і шістнадцятий хилилися отак!.. можу показати!.. майже як вітряк… отож?.. ні, їх там не було!.. а тепер верзуть казна-що! і більше! але спробуй запереч!.. що буде!.. тисячі скандалів!.. накинуться!.. з'їдять!.. цілком!.. от їхнє єство!.. трохи чую їх… вони не бачили, як пляшки видзвонювали і карам-болили по коридору до розламу!.. чого тільки він не наковтався!.. розлам посеред коридору!.. і не самі пляшки!.. а ще меблі, посуд, усе!.. бездонний… мабуть, люди теж… говорять тільки про Армеллу, якій виламали двері! і що?.. і що?.. велике діло!.. багато всього трапилося!.. хіба ні?.. але не згадують Дельфіну, ні її чоловіка, закривавленого гладуна… його бачили… чи не бачили? а говорять лише про Армеллу, про злам її квартири… що за вандали?.. взяти й випити все!.. і флакони побити!.. дивіться: повсюди скалки! купи битих пляшок! і калюжа лікеру!.. червона від крові!.. а що їм кров!.. то такі, що все питимуть… нишпорили… жодної повної пляшки!.. лютували!.. справжні бандити! погромники! далі нікуди!.. сущі варвари, такі, що й пляшки не лишили! усе вижлуктили!.. адже тут були хворі, хіба ні?.. хворі стогнали… страждали!.. цілу ніч потерпали від спраги!.. мучилися!.. але все-таки притомні!..

«А в мене грижа, уявляєте собі!.. завжди лягаю о восьмій!», а та собі: «а в мене міхур!», а інша: «о, міхур, а я взагалі мала бути в Баньолі! уже місяць, як мала там бути!.. і не кажіть, не сплю вже чотири ночі! на ногах! у мене нога терпне, страшенно! це гірше, ніж спрага чи безсоння! і не кажіть! а у мене заткнення судин, пані!.. одну ніч у тунелі на «Сен-Жорж»!.. іншу ніч на «Абес»… ще одну у водостоку!.. а завтра вранці шістдесят сім років! пані! ви зі своїми стражданнями!..» «А у мене, шановний, видалено пів шлунка! переживання можуть мене вбити! хірург попереджав… професор Ландовірскі… ви не знаєте? звичайно!.. це зовсім інша сфера!.. зовсім інша сфера! цілковито інша!.. то вас розбалували, кажу вам!.. наслухалася! про вас і ваші нутрощі… у мене дві подвійні грижі, дівчинко!.. і не сплю вже тиждень! тиждень! чуєте?.. я вам казала про свій зад!.. неотеса! а не про ваш!.. макака!.. замазура!.. це я замазура?.. свиня!.. нахаба!.. послухайте лишень! у мене брудний зад?.. я людина вихована! пані! затямте собі! якби Франція була такою ж чистою, такою ж освіченою, як я, ми б не опинилися там, де ми тепер! пані!.. що ви верзете, мавпа ви така?.. бувають же такі нікчемні істоти! сама розводилася про свій зад!..»

— Трохи!.. можливо!.. але все ж!

— Отакої! нічого подібного! брехуха!.. провокує мене!.. божевільна!

Але це не спільна думка… дехто вважає цю даму досить розсудливою… а отой з Баньоля заїдається з нею, і це неприпустимо!.. дама має захисників!.. пфляк! дзвінкий ляпас!.. іще один!.. але чомусь мляві, слід сказати!.. блям! блюк!.. ляпаси млявих людей!.. я теж такий… млявий!.. знесилений… млявозневірений… більше не горлаю, не ворушуся… стогну в калюжі… ребра! перепрошую! яке чудовисько Норманс!.. не крикну того гучно!.. кричу гучно… а голова? є багато прибитіших, ніж я… це правда!.. більш хворий, менш хворий, нікому нема діла, де я… ніхто не дивиться під стінкою… ніхто не бачить мене під шпаклівкою… треба цим скористатися!.. на мені теж багато крові… кажу вам!