BooksUkraine.com » 📖 Фентезі » Тіні Лендорну, Радомир Український 📚 - Українською

Читати книгу - "Тіні Лендорну, Радомир Український"

21
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Тіні Лендорну" автора Радомир Український. Жанр книги: 📖 Фентезі. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 128 129 130 ... 180
Перейти на сторінку:

Меліра затримала свій погляд на Еріоні, її срібні очі мерехтіли теплим блиском. Вона на мить замовкла, ніби зважуючи свої наступні слова. Потім, зробивши крок ближче, тихо, майже пошепки, сказала:

— Знаєш, Еріоне… Я хочу подякувати тобі.

Еріон здивовано підняв брову, нахиливши голову.

— За що? — запитав він.

Меліра опустила погляд на мить, потім знову подивилася йому в очі. У її голосі з’явилися нотки щирості, яких він раніше не чув.

— Жоден із попередніх володарів… — вона зупинилася, зважуючи кожне слово, — жоден із них не цікавився нами. Вони приймали нашу службу як щось належне, як частину їхнього права. Але ти... Ти запитав про нас, про наше минуле, про те, ким ми були поза нашою службою. Це... багато значить для мене.

Еріон мовчав, вдивляючись у її обличчя. Його погляд був серйозним і злегка м'яким.

— Ви не просто слуги, Меліро, — нарешті сказав він. — Кожен із вас — особистість із власною історією, власним життям. Те, що ви служите темряві, не робить вас менш важливими. Я не можу ігнорувати це.

Меліра ледь помітно усміхнулася. Її обличчя залишалося спокійним, але в погляді було видно легке зворушення.

— Це нове для мене, — продовжила вона. — Відчувати, що ти для когось більше, ніж просто інструмент. Це… змушує задуматися, що ми теж маємо право на щось більше.

Еріон трохи нахилив голову, його голос став теплішим:

— Ви маєте це право, Меліро. Усі ви. Я поважаю те, що ви робите, і хочу, щоб ви знали: для мене ви не просто частина темряви. Ви частина моєї команди.

Меліра вдячно схилила голову, але в її очах знову заграв грайливий блиск.

— Ти дивуєш мене, Еріоне. Я рада, що темрява обрала саме тебе. Думаю, ти станеш великим володарем, не схожим на тих, хто був до тебе.

Меліра уважно дивилася на Еріона, і її срібні очі блищали загадковим блиском. Вона зробила крок ближче, майже порушуючи простір між ними, і сказала тихо, але впевнено:

— З дозволу твого, володарю, я хочу дещо спробувати. Те, чого я не робила вже багато років.

Еріон нахмурився, його погляд був сповнений зацікавлення.

— І що ж це? — запитав він, тримаючи очі на ній.

Меліра ще на крок наблизилася до нього, тепер між ними залишалася лише тонка грань. Еріон відчув її подих, і в повітрі знову запанував той самий легкий, зачаровуючий аромат, що супроводжував її. Його серце забилося швидше, а думки розлетілися, коли вона тихо сказала:

— Я хочу згадати, що означає бути…

Раптом двері відчинилися, і в кімнату без попередження увійшов Салем. Його погляд ковзнув по обом, і він миттєво завмер на місці. Побачивши, як близько стоять Меліра й Еріон, він підняв руки, удавано вибачаючись, і з характерною усмішкою сказав:

— Ой… здається, я не вчасно. Гаразд, тоді я пізніше зайду.

Меліра різко відсахнулася від Еріона, ледь помітний рум’янець проявився на її щоках. Вона швидко відступила, неначе нічого й не сталося, і опустила очі.

— Мабуть, мені краще залишити вас, — сказала вона рівним голосом, навіть не глянувши на Салема.

— Ні, нічого страшного, — спокійно відповів Еріон, хоча всередині відчував легке збентеження. Він повернувся до Салема, який уже було зробив крок назад, до дверей. — Що у тебе, Салеме?

Салем зупинився, зрозумівши, що йому не потрібно йти. Він повільно підійшов ближче, усе ще з усмішкою на обличчі.

— Та нічого важливого, просто думав уточнити, чи ми сьогодні продовжуємо планувати наш наступний крок. Але бачу, у тебе тут… інші справи, — відповів він, піднявши брову.

Еріон лише скоса глянув на друга і, перевівши подих, відповів:

— Ми продовжимо, але трохи згодом. Ти знаєш, що я завжди відкритий для обговорення, але, може, цього разу ти постукаєш перед тим, як зайти?

Салем засміявся і відступив до стіни, піднімаючи руки в знак примирення.

— Гаразд, зрозумів. Наступного разу постукаю. Але, чесно кажучи, не очікував застати вас у такій… напруженій розмові.

Еріон не став продовжувати цю тему, лише коротко зітхнув і перевів погляд на Меліру, яка тепер знову зберігала свою бездоганну витримку, хоча в її погляді ще тлів ледь помітний вогник емоцій.

Еріон трохи посміхнувся, оговтуючись від напруженої ситуації, і звернувся до Салема:

— Раз вже ти тут, то зроби мені послугу. Скажи Райнару й Елріку, щоб вони збирали речі й прямували в зал. Там ми почнемо планувати наступні кроки. А я тим часом поговорю з Ксарієм і Ареною.

Салем кивнув, його усмішка стала серйознішою.

— Добре, передам їм. Але, сподіваюся, мене ніхто більше не прожене з кімнати, як це ледь не сталося тут, — додав він із легким натяком на жарт, кидаючи швидкий погляд на Меліру.

Еріон похитав головою, не піддаючись на провокацію, і повернувся до Меліри. Її постава була бездоганною, а обличчя знову набуло спокійного й стриманого вигляду, хоча в очах усе ще можна було помітити залишок нещодавніх емоцій.

1 ... 128 129 130 ... 180
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тіні Лендорну, Радомир Український», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тіні Лендорну, Радомир Український"
Біографії Блог