Читати книгу - "Тіні Лендорну, Радомир Український"

— Ми обов’язково продовжимо нашу розмову, — сказав він із невеликою паузою, дивлячись їй прямо в очі. — Але зараз мені потрібна твоя допомога. Я хочу, щоб ти теж приєдналася до нас у залі.

Меліра ледь кивнула, її голос залишався спокійним, але теплим:

— Звісно, володарю. Я буду там.

Еріон подякував їй коротким кивком і зробив крок назад, ніби завершуючи цю розмову. Салем тим часом уже попрямував до дверей, усе ще посміхаючись, але цього разу без жодних натяків чи жартів.

— Гаразд, я передам їм твоє прохання, — сказав він перед тим, як залишити кімнату.

Коли двері зачинилися за Салемом, Еріон ще раз подивився на Меліру, відчуваючи, що їхня розмова тільки розпочалася і між ними ще залишилося багато недосказаного. Але він знав, що зараз найважливіше — діяти. Тому зібрав свої думки й попрямував із кімнати, готовий продовжувати обговорення з Ксарієм, Ареною та своїми друзями.