Читати книгу - "Більше позитиву, Аліна Шапошник (Аліса Кін)"

 - Так, ось постраждаю два тижні і нового заведу.

 - Ми ж точно говоримо про хлопця, а не про домашнього улюбленця? - Я не втрималася.

 - Спочатку проаналізуй все, але при цьому думай позитивно. Ти у нього чогось нового навчилася? - знову Маша-психолог, поверніть Машу-подругу.

 - Ні.

 - Печалька, - в один голос сказали з Машею.

 - Але зі мною у нього з'явилися нові звички, одна з них - це видаляти листування і постійно виходити з соціальних мереж. З ним було весело проводити час. Тепер мої бурхливі плани на вечір розряджати і заряджати телефон.

 - Це краще, ніж витрачати час не на тих, - Маша підсумувала.

Настя закотила очі:

 - Маша, от тільки не починай.

 - До речі, ти зазвичай довго у ванній сидиш, а зараз кулею вилетіла, - Маша засміялася.

 - Ні, там був павук.

 - Піду скажу йому дякую.

Я не змогла стримати сміх. Сьогодні є шанс лягти раніше.

* * *

Після навчання пішла прибирати до Гліба, дійшла до квартири згадала, що не треба вже прибирати. Стою перед дверима, трохи розгублена. Мені ж треба повернути ключі, але як? Його точно зараз вдома немає. І я раптом придумала геніальний план. Глібу точно сподобається.

Яна живе у сусідньому під'їзді. Віддам ключі їй, буде привід їм зустрітися і переговорити. Я подзвонила і мені відразу відкрили. Яна здивовано дивилася на мене.

 - Чого тобі? - вона зміряла мене поглядом з ніг до голови.

 - Думаю, ти знаєш, що я прибирала у Гліба. Віддай, йому ключі, будь ласка.

 - Я що посередником зробилася? Ваші справи, ви і розбирайтеся, - вона зробила паузу і продовжила, - Хоча, давай сюди, - вона простягла долоню.

Я віддала їй ключі. Вона подивилася на них кілька секунд, вийшла на майданчик до сміттєпроводу і викинула їх туди. Повернулася до мене:

 - Бачиш, я вирішила твою проблему, можеш не дякувати, - після цих слів вона переступила поріг своєї квартири і зачинила двері.

Ого. Мій план знову провалився, а я хотіла допомогти. Тепер мені ще й доведеться міняти замок від вхідних дверей квартири Гліба, його ступінь ненависті до мене зросте у геометричній прогресії.

Не знаю, як я повернулася додому, на автопілоті, напевно, помила посуд, вимила всю кухню.

 - Лера, з тобою все добре? - Маша насторожено дивилася на мене.

 - Майже. А що? - запитала я, не підводячи очей на неї.

 - Такої чистоти на кухні у нас не було з моменту заселення.

 - Це все через іспити. Пішла готуватися.

 - Та коли вони будуть, рано ще.

Але я вже її не слухала, діставшись своєї кімнати, сіла у крісло і так просиділа пів години, дивлячись в порожнечу. Ось воно доросле життя, з проблемами. Чого ж я в дитинстві так хотіла подорослішати?

 - Зберися, ганчірка! - Сказала самій собі і тут я зрозуміла, наскільки занижена моя самооцінка. Інших слів для підбадьорювання не знайшла.

Так, зараз найважливіше для мене - це здати іспити, готуватися треба уже зараз. Але під час підготовки до них все навколо відволікає, тому, що стає цікавим, ще й думки періодично всякі лізуть у голову. Мені стали цікаві візерунки на шпалерах, погода на тиждень, топ найромантичніших дорам, які актриси того ж знаку зодіаку, ще й хто з них народився в один день зі мною, які очікуються прем'єри фільмів. Для мене всі речі перестали бути нудними. З'явилося натхнення малювати, причому в різних техніках, робити оригамі, вишивати хрестиком.

* * *

Так чому ж так, актори цілуються вісім сезонів і не закохуються, а мені Гліб, глава студентського парламенту, відкрив двері у бібліотеку, і я буду думати про це, постійно прокручуючи все у голові. Я розумію, що Гліб якщо і буде з ким, то тільки з Яною. Я і Гліба-скалку зрозуміла. Яна не особлива, вона просто любить себе і впевнена у собі. Можливо їй трішки пощастило, і вона народилася з цими якостями. Яною хочуть бути, нею захоплюються, також вона віртуозно вміє керувати хлопцями, знає, як на них вплинути, прямо-таки НЛП в дії. Вона займається спортом, ходить у зал, а мій спортивний спосіб життя закінчується наявністю кросівок і кедів.

Я ще не набула впевненості і не можу зізнатися собі в коханні, тому треба добряче попрацювати. Хоча мені колись сказали, що з моєю цілеспрямованістю у мене все вийде. Треба буде перевірити це твердження.

Хех, пролетіли місяці непомітно, склала іспити, стипендія буде, поступово поверну батькам борг. Всю свою енергію направила на навчання, в правильне русло. Звичайно, закрадаються думки про Гліба, але я вигадала стоп-фразу для цього - «більше позитиву».

Скоро Новий рік. Вирішила попросити вибачення у однієї людини, і навіть придумала як. Таємний Санта з мене виявився нікчемним, незважаючи на те, що я вмію говорити «хо-хо-хо». Ну не знала, що у нього алергія на шоколад. Повідомлення капслоком від нього: «А якби швидка не встигла?» викликало у мене почуття провини, яке мучило мене кілька місяців. Наступне повідомлення було з номером карти та сумою за екран телефону і за новий замок. Не люблю листування, тому, що ніхто нічого не розуміє, читає не з тією інтонацією з якої б слід було. Я нічого не відповіла, закинула гроші на картку і все. Думаю, наші незрозумілі відносини так і повинні були завершитися. Але я все одно не переставала думати про Гліба. Багато думати. Як його здоров'я? Ні, шкодити йому не хотіла, навіть не було такого наміру. Залишила гостинець з запискою на парті як вибачення. Він зрозумів, що це я. Добре, що все обійшлося. Але тільки ... Через це він пропустив фінальну гру між університетами міста. Я у нього просто в довічному чорного списку. Ми один одному гарненько попсували життя. Але, кажуть, що через погане, приходить хороше.