Читати книгу - "День падіння з висоти., Лія Серебро"

 Я не розуміла, що відбувається з ним у цю хвилину.

-Що за допит!? Сама звісно! Тебе довго не було, от я й захопилася! Поводишся так, ніби я дуже не твереза! Ну і що з того? - захищалася я, поступово підвищуючи голос.

   У відповідь він підняв мене зі стільця, скинувши частину сервування зі столу і посадивши на вільне місце, розсунув мої ноги, щільно притулившись до мене. Я відчула, що Олександр був у повній готовності. Я встигла лише з часткою жалю зазначити, що частина вечері валялася з розбитими навпіл тарілками на підлозі та пошкодувала, що не залишила їх спочатку в пластикових упаковках.

   Без попередніх пестощів він знову брутально заволодів мною і поки перебував у мені, в такт своїм рухам педантично вичитував мене.

-Якщо я... Дізнаюся, що ти когось приводила сюди... Відірву тобі голову або придушу власними руками. Будеш пити за моєї відсутності, будеш покарана...

  Він часто дихав, а монолог його не припинявся до самого кінця.

-Зрозуміла? - уже чіткіше запитав він, застібаючи ширінку.

  А секс був справді пристрасним. Його хтивість у мить передалася мені, і я пропустила повз вуха рівно половину від того, що він мені говорив. І батіг, і пряник на мене подіяли протилежним чином.

-Зрозуміла... - слабким голосом відповіла я, сповзаючи зі столу.

-Вечеряти не буду... - повідомив він, піднімаючись до себе на верх.

«Ну й діла... Сюрприз не вдався, а мені ще й прибирати тепер доведеться...» - з жалем подумала я, озираючись навколо.

    Окситоцин після яскравого оргазму струмком розплився по моєму тілу і пеленою затьмарив мій розум і гордість. Пристрасний і непередбачуваний Олександр. Я його ще дуже погано знаю. Необхідно знайти до нього підхід, якомога швидше. Я доїла залишки вечері та пішла спати. Я повинна неодмінно змінити його ставлення до себе. Можливо, йому потрібен час, щоб звикнути до мене.

«Усе обов'язково владнається!» - заспокоювала я себе.