Читати книгу - "Природний роман та інші історії, Жорж."

Від ріки віє легким холодком. Вочевидь, існує щось таке, як Дунайська Європа, утопійна держава, яка дещо відрізняється від решти континенту. Єдине місце, де вальс і салон співіснують із рибальськими човнами й сітями. Де кроки «Блакитного Дунаю» переплітаються з незграбною ходою «Тихого білого Дунаю»[9]. Де з локальних причин загального сентиментального характеру гімназистки завжди кидаються в Дунай, а той несе тіла потопельниць від Шварцвальду до Чорного моря. Де вода брудна, а соми більші, ніж річкові суденця.

Колись «Кінкси» співали:

Люди люблять фотографуватись,

аби мати певність, що вони були…

18

СПИСОК ЗАДОВОЛЕНЬ: 1960-ті

(від 0 до 2-х років)

…задоволення плавати в утробі, першій і єдиній дитячій кімнаті… попісяти у власні пелюшки… задоволення від теплого й мокрого… від чистого й сухого… від грудей мами… від пестощів… від того, що батько піднімає тебе високо, вище голови… задоволення від саду перед будинком і від того, що ти такий самий на зріст, як тюльпани… задоволення від задоволень батьків: Елвіс Преслі, Паша Христова[10], Джина Лолобриджида, буґі-вуґі, вечеря в ресторані «Болгарія» в Софії, сеанси в сільському кінотеатрі, сигарети «Сонце» без фільтру в пачці з кришечкою, Ґунді[11] (для батька), Апостол Карамітев[12] (для матері), перший грамофон — старого зразка, з трубою й корбою; перший телевізор, «Опера»; французькі фільми про любов і радянські про війну, коньяк із колою, мамин диплом, цукерки «Білосніжка» з арахісом усередині, перша зарплатня, коротка шкіряна спідниця, лакові штиблети…

19

Знав я одного чоловіка, сумирного й доброго. І всі, напевне, обдаровували б його лише найкращими почуттями, якби не одна його прикра звичка. Просто він любив, попоївши, добре відригнути. Робив це цілком природно, стверджуючи, що воно йде йому зсередини і є одним із небагатьох задоволень у цьому паскудному житті. Нечасто хтось погоджувався сідати з ним за обідній стіл. І от якось він прочитав, що мешканці Сходу не лише регулярно відригують після обіду, але й вважають це ознакою доброго тону. Відтак мій знайомий спакував багаж і, перш ніж вирушити, сказав дещо, чим здобув славу людини розумної й розсудливої. Отже, він сказав: народи, які вміють свій кайф перетворювати на добрий тон, знають, що таке кайф і що таке добрий тон. І, відригнувши на прощання, обернувся й подався на Схід.

Інший мій знайомий мав славу великого спокусника. Жінки були для нього тим, чим для інших чоловіків є алкоголь, робота чи наркотики. Він віддавав їм увесь свій час. Зрідка, коли йому доводилося бути без жінки два дні, казав, що почувається, як абстинент, марнів, жовкнув і впадав у найглибшу депресію, яку я бачив у житті. Над ліжком у нього висіла мапа Болгарії, на якій прапорцями були позначені всі населені пункти, де він мав жінок. Мапа вже нагадувала їжака. Лишалося кілька маленьких підбалканських містечок. Після кожної перемоги він запрошував мене до свого помешкання, наливав мастики (пив лише мастику, вважаючи її сильним афродизіаком) і детально описував мені любовну пригоду. Мені здавалося, ніби він чинить усе це задля того, щоб потім переповісти. Далі він брав прапорця й повільно проколював ним чергове містечко — так, як ботаніки проколюють якийсь дуже рідкісний екземпляр.

Усе це закінчилося дуже банально, як, зрештою, переважно трапляється з історіями, що мають гарний початок. Одного дня — вочевидь, у стані затьмарення — мій приятель, доти затятий парубок, несподівано одружився. «Прокололи мене прапорцем, братику», — сумно посміхався він у ті рідкісні миті, коли йому вдавалося вирватися з дому. Нічого не лишилося від великого завойовника, приборкувача жінок. Нічого, крім історій. Він пропонував мені вибрати навмання будь-яке місто — Елхово, Сопот чи Русе, — і пригадував відповідну історію. Був жвавий, як колись.

Звісно, обидві історії вигадані. Хоча мені самому вони видаються дуже правдивими. Сиджу в кімнаті, вигадую історії й силкуюся бути веселим. Навіщо мені все це? Навіщо я намагаюся творити Природний роман? Заради жінки, яку треба забути? Задля того, аби пригадати те, колишнє життя? У цих історіях багато географії, і це мене заспокоює.

20

СПИСОК ЗАДОВОЛЕНЬ: 1970-ті

(від 3-х до 12-ти років)

…перше задоволення від мови, лепету, «Хлопченя з розумними очима» напам’ять… перше знайомство з братом — білявим немовлям, на два роки молодшим від мене, його віддали під опіку моєї другої бабусі… перші кривулясті літери, написані самостійно просто на полях дитячих книжок із віршами (до сьогодні майже такий самий почерк)… перше егоцентричне задоволення від свого власноруч написаного імені… задоволення від шоколаду «Корівка», молочного й величезного, розміром із лікоть, як мені здавалося, потім він зник… задоволення від нашого з братом першого довгого волосся, у нього було світліше — як на мене, то жовте, нас прозивали бітлами і часто вважали дівчатками… соромітне задоволення, коли треба було доводити, що ми не дівчатка — за батьковою командою «знімай штани»… відкриття пеніса як джерела насолоди… перший чемпіонат світу з футболу, 1978-й рік, у фіналі Аргентина перемагає Голландію нечесно, намагаюся розізлитися більше за батька, навіть плачу… перша закоханість у двоюрідну сестру… задоволення від гри у лікарів з нею… задоволення від першої серйозної книги, єдиної, яка була у моїх дідуся й бабусі — «Записок про болгарські повстання» Захарі Стоянова[13], величезної, у твердій коричневій палітурці і без перших шістдесяти сторінок… задоволення від серіалу «На кожному кілометрі» по телевізору, від індіанських (ендеерівських) фільмів, від Ґойко Мітича, «бате Ґойко, бате Ґойко, обережно, ззаду!», дитячий квиток за десять стотинок — і цілий місяць Чингачгука, моє перше індіанське прізвисько Прудконогий, котре прилипло після того, як я здобув третє місце у шкільному кросі… задоволення від першої сороміцької пісеньки:

У ковбоя Манґо Джері

вже півроку нова Мері.

Та йому пече курей,

Той майструє їй дітей.

…перший блюз із однокласницею — під «Jealousy», перший поцілунок у щічку, знову на дні народження, під час гри у пляшечку — ясна річ, напотемки, ми ледве поцілили… «Боні М», «Ерапшн», «АББА», ціла команда «Левський» сезону 1977/78… перший записаний сон — перше оповідання, жахіття з колодязем, у якому зникають мати, батько, молодший брат, задоволення