Читати книгу - "Відьомські війни"

Пінсу трішки підбадьорювала. Водій же навпаки видавався занадто меланхолічним і байдужим. Йому років 50, в нього кучеряве сиве волосся. Трохи старомодний стиль в одязі, дуже простий і практичний. Непоспішність дій і низька швидкість доводили мою психіку до стану натягнутої струни. Зараз дорога кожна секунда, втеча повинна здійснюватись швидко, а не повільно. Я і так витратила купу часу на розмову з містером Барнерсомом. Слова про гроші здається обурили чоловіка. Він нахмурився і підвів брови, здавалось ніби от-от мене виставлять посеред дороги за недостатню ввічливість.

— Ти ж сирітка, Меган? — суворо запитав чолов’яга.

— Так, можна скоріше, — благально повторила я, намагаючись повторити своє попереднє прохання. Тільки-но я хотіла назвати гроші, як водій зрозумів важливість усієї поспішності поїздки. Вигляд пасажирки на задньому сидінні говорив про якісь не дуже приємні обставини.

Чоловік нахмурився в черговий раз, і нарешті додав швидкості.

— Не хвилюйся, сиріток не даємо образити. Не потрібно жодних грошей.

Можливо, конкретно ви ні, а от Кейт охоче образить, — подумала я.

Всю дорогу до аеропорту мене не покидали похмурі думки. Перед очима так і залишився образ Клер, що сидить у своєму кріслі. ЇЇ останні слова і неймовірна байдужість до отруєння майже незнайомої дівчини. Думками, я не намагалась повертатись в маєток Рейнольдс. Отруєння зіллям дзвіночок необхідно залишити і розпитати вдома всю можливу інформацію. Необхідно знати чи померла я чи просто втратила свідомість? Яким чином можна вижити після такого зілля? Ці запитання необхідно залишити на потім. Зараз мої думки поринали до покинутого маєтку. Я почувалась в повній безпеці, коли знаходилась там. Не знаю чому, та потенційна присутність родичів надавала не аби яку крихту впевненості. Кейт мабуть користується родинним впливом маєтку, там зберігається потужний зв'язок з магією предків.

Нехай мій маєток не настільки розкішний як Рейнольдс, принаймні він просякнутий світлою магією. Думки про магію навели мене на одне важливе відкриття. Яким чином маєток зберігав свою неушкодженість від банди і інших охочих підживитись всі ті роки, поки він залишався пустим. Відповідь прийшла сама по собі. Невеличку допомогу зробив містер Барнерсом. Здається чоловік міг просто зайти в маєток і почекати там, в нього вистачило б хисту відчинити примітивні двері. Вся справа полягає втому, що родинна магія захищає маєток. Принаймні захищала, до поки я не з’явилась зі своїм дурнуватим пошуком реліквії. Задля чистоти і прозорості пошуку, я не можу використовувати магію всередині будівлі таким чином, мій новий дім, ніби зняли зі сигналізації. Це пояснює вторгнення банди. Завдяки мені у них нарешті з’явився шанс розжитись неповторним майном. Дарма, що я недолуга і викликала привидів. Вони нагадали, що порушувати спокій маєтку не варто.

Подібне відкриття нагадало, що моя родина не така безпорадна, як я сама. Сумно зізнаватись самій собі, та хіба я не слабачка. Не змогла дати жодному своєму кривднику достойної відпори. Думки знову псували настрій.

Нарешті водій відвіз мене до аеропорту. Чоловік наприкінці нічого не сказав. Він просто послав прощального кивка у мій бік. Я ж навпаки поквапилась сісти на будь-який літак, що забрав би подалі від цього містечка. Напевно, тим на кого роблять замах трішки щастить. Особливо в такий день. Залишитись живою, безкоштовно дібратись до аеропорту і потрапити саме на той літак, що доставить додому. Мабуть, такі дрібнички невеличка компенсація за пережите сьогодні.

Ось, після завершення реєстрації, настає моя черга зайти в літак. Крісло в ньому не викликає приємних емоцій. З усією тяжкістю на душі, я займаю власне місце. Добре, хоча б біля мене не виявилось ніякого балакучого пасажира. Аманда розповідала численні історії своїх подружок, які неодноразово невдало подорожували в літаках. У них частенько були неприємні сусіди. Чоловік з різким запахом цигарок, бабій, що постійно намагається забити баки усілякими байками, старенька, яка скаржиться на власного кота, або багатий сноб зі зверхніми манерами. В таких ситуаціях моя сестричка могла дозволити собі використати різні закляття, інколи магія все ж стає в нагоді.

Вдячна за відсутність надокучливих сусідів, я намагалась заспокоїтись і пригадати різні смішні дрібнички дитинства.

В мої плани не входив сон. Не відомо, коли я відключилась. Темрява огорнула все навколо, чиїсь голоси пронизали свідомість. Порожнеча підкрадалась до кожної клітини тіла. Темрява почала тиснути, голоси вже перестали бути чіткими і нагадували якісь дивні звуки. Страх паралізував тіло, і я не могла прокинутись, кошмар виявився напрочуд реальним.

Прокинулась я незадовго до приземлення літака. Сон виснажив моє тіло. Важко усвідомити, яку відстань доводиться подолати за короткий час, коли життю загрожує небезпека. Тепер я побачу дім, з яким нещодавно попрощалась. Сподіваюсь привітний Пінс залишиться у минулому.

Глава 7. Домівка

Дім милий дім, виглядає таким як завжди. Фруктовий сад, з різними сортами плодових дерев. Невеличка альтанка, поряд гойдалка для Дон, зроблена моїм батьком і Стівеном. Дім зараз видається порожнім. Сподіваюсь, хоча б мама вдома. Нехай наше прощання видалось не надто дружнім, та все ж ми одна родина. Мої емоції можна зрозуміти, небажання покидати власний дім. Першочергово необхідно розповісти про, те що сталося в Пінсі. З’ясувати стосунки одна з одною ми зможемо потім.

Я постукала в двері, не зважаючи на те, що знаю де знаходиться ключ. (Він завжди під горщиком квітів). Я просто сподівалась на наявність когось в домі.

Двері відчинили. Цікаво чому я не відчула жодної присутності у будинку. Мабуть наслідки зілля, які неадекватно діють на мою свідомість. Я сподівалась побачити маму. Адже за майже 2 місячну відсутність дуже сумувала за усіма, а особлива за нею. Наша остання розмова видалась колючою, і мала шанс залишитись назавжди такою. На жаль зустрічати неочікуваного відвідувача вийшла Аманда, в розкішній темно-зеленій сукні. Мабуть вона зі Стівеном збирається на вечерю в їх улюблений Un jardin secret. Назва цього закладу походить від дитячої книги The Secret Garden Ф. Х. Бернета. Вони часто влаштовують один одному романтичні вечори саме в цьому закладі. Їм подобаються страви, вишукана атмосфера, неймовірно чарівна музика. До речі ресторан розрахований на відвідувачів з дітьми. Там є чудовий сад, що звичайно не точнісінька копія саду із книги, але певна схожість є. Отож, вбрана в нову сукню Аманда здивовано дивиться на мене, ніби очікує побачити когось іншого. Можна зробити припущення, що вона очікує на Стівена.

— Сестричка, невже ти провалила пошук чи вирішила швидше впоратись ніж ми очікували?

— Взагалі перше, — байдуже відповідаю я.

Аманда відкриває ширше двері та скептично оцінює багаж, в моїй руці.

Дещо про мою сестру. Ми з Амандою в дитинстві