Читати книгу - "Лівія з роду Воранор, Сафі Байс"

Він був старшим за неї і, головне, він був чоловіком, тобто міг передавати дітям не лише генетичний код, а й добре ім'я свого роду. Будучи дитиною, Лів не знала, що від доброго імені залишилося менше, ніж від самого роду.
 

Приватний літак здіймався над гірським хребтом. Лів грала пальцями правої руки чоловіка, поки в лівій він стискав смартфон, віддаючи якісь накази.
— Шеф, та вимкніть Ви телефон! — прокричав пілот.
Але той не поспішав переривати розмову.

— Мені потрібен представник Дюжорів сьогодні, — металевим голосом говорив він у слухавку. — Нічого не хочу чути про закриті аеропорти! — Пауза, його помічник Жорж щось намагався пояснити. — То на собі його привези, як літаки звідти не вилітають!
Лів не вслухалася в слова. Вони її мало цікавили. Їй хотілося тільки щоб ця розмова скоріше закінчилася. Вона знову була переповнена найтеплішими почуттями до чоловіка. Іноді їй здавалося, що це все його чари. З іншого боку, чому їй справді не любити бездоганної зовнішності вампіра? Тим більше, що він оточував її своїм коханням практично з дитинства.
На радість дружині та пілоту Андре нарешті завершив телефонну розмову. І навіть вимкнув мобільний. Ще кілька секунд він боровся із роздратуванням, стискаючи лівою рукою поручень крісла. Лів креслила пальцем кола по його правій долоні. Це завжди мало заспокійливий ефект для них обох.

— Тобі там буде нуднувато, — сказав Андре. — Принаймні, нудніше, ніж минулої ночі.
«Невже знову?», — посмутніла Лів.
— Ні, я так говорю не з метою тобі дорікнути, — відповів він на її думки. — Просто там, куди ми летимо, будуть лише чоловіки, стурбовані цифрами, та їхні нудьгуючі супутниці, серед яких ти навряд чи знайдеш собі цікаву співрозмовницю. Тим не менш, я розраховую на твою гіпнотизуючу красу — вона допоможе домовитися з незговірливими джентльменами. Я бачу це.

— Тобі не набридає так жити? — спитала Лів. Вона не переставала креслити кола. — Ти наперед знаєш сценарій. Залишається лише зіграти прописану до дрібниць роль.
— Це не один сценарій, моя люба. Їх насправді багато. В одному з них угода, яку я хочу укласти, не вдається. В іншому — мій майбутній партнер спочатку впертий, але потім, не без твоєї допомоги, погоджується підписати контракт, але не зовсім на тих умовах, які мені цілком вигідні. В третьому спочатку ми не говоримо про справи, я представляю йому тебе. Він зачарований, запрошує тебе до танцю. Після цього ми починаємо розмову про можливу співпрацю, і він сам пропонує вигідну для мене угоду. 

— Наскільки я розумію, саме третій сценарій ми сьогодні розіграємо?
— Саме його.
— Але як танець може вплинути на важливе ділове рішення?
— На це питання навіть мені важко відповісти, — усміхнувся Андре і поцілував її руку.
— А чому тобі просто не загіпнотизувати його? Швидко й ніяких зайвих проблем?
— Лів, Лів... Вся моя наука влітала в одне твоє чарівне вушко і вилітала в інше, — Андре повернувся до неї і накрив долонями її вуха.
— Зовсім ні, — вона прибрала його руки. — Я завжди була уважною ученицею.

— І, тим не менш, не пам’ятаєш, що дія гіпнозу тимчасова. Її можна продовжувати і відновлювати, але для цього знову і знову потрібен безпосередній зоровий контакт з об'єктом. А людина, з якою я сьогодні хочу укласти угоду, живе по той бік океану. Сама розумієш, часто бачитися ми не зможемо.
— Але коли всі папери будуть підписані, яка різниця, що потім думатиме про цю угоду цей твій представник Дюжорів? — все ще не розуміла Лів.
— Так, люба, бізнес-леді з тебе, вибач, ніколи не вийде, — Андре усміхнувся.

Ця усмішка здалася Лів поблажливістю до її нерозуміння суті справи. Але, що вдієш, вона справді була далека від хитромудрих схем, які вигадував і провертав її чоловік.
— Справа в тому, що якщо контракт буде підписаний не з доброї волі обох сторін, а просто під моїм навіюванням, після того, як партнер повністю прийде до тями, він так само легко зможе розірвати його. Так, його компанія понесе певні втрати, але він може піти на них, якщо визнає, що контракт був помилкою.
— Як у вас все складно, — зітхнула Лів. — Я така вдячна тобі, що живу у більш простому та безтурботному світі.

Маленьке містечко на півдні Франції того вечора приймало багато гостей. Великий сталеливарний концерн влаштовував святкування свого ювілею. Лів подумала, що насправді все це мало відрізнялося від минулої ночі. Знову сад, ліхтарики, чоловіки у смокінгах та просто дорогих костюмах, стрункі леді у вечірніх сукнях. Тільки оркестру не було, його заміняв величезний білий рояль, що стояв просто у саду на траві. Піаніст грав щось тихе та ненав'язливе. Ще однією відмінністю був будинок – просто велика білостінна вілла, а от у брата – справжній тобі палац.

Як і попереджав Андре, публіка виявилася нудною. Чоловік залишив Лів майже відразу, щойно вони вийшли в сад. Вона знала майже всіх присутніх: у той чи інший час Андре знайомив її з усіма своїми партнерами, помічниками партнерів та помічниками помічників. Васал мого васала... А люди ще твердять, що життя змінюється. Також Лів знала майже всіх присутніх жінок. Але поговорити з жодною з них їй не було про що. Вона перемістилася ближче до рояля, причаїлася під пишною кроною старого платана, і спостерігала за гостями. 

Серед присутніх було зовсім небагато людей. І, здебільшого, дівчата. Супутниця господаря вечора, президента сталеливарного заводу — французька модель, яка нещодавно зіграла в одному голлівудському фільмі. У червоній дизайнерській сукні, з розсипом діамантів на шиї (які напевно приховували дугоподібні шрами) вона виглядала дуже глянцево. Дві незнайомі дівчини невисокого зросту, але на дуже високих підборах, біля столика з пірамідкою з келихів, одна шатенка, друга руденька. Вони захоплено розглядали все навколо (швидше за все, вперше були присутні на подібному заході), жваво говорили і багато сміялися. У шатенки на лівому зап'ясті була витончена мереживна пов'язка персикового кольору, в тон сукні. Руденька була в зеленому вбранні з китайським комірцем. Ці деталі теж могли приховувати сліди регулярних укусів. А могли бути і просто деталями.