Читати книгу - "Колонія. Історія Ріки, Lexa T Kuro "

Бетті, не надаючи значення словам брата, відповіла Тісу:

— Я сильна.

— О, в цьому я не маю сумніву!  — усміхнувся Тіс.

— Я справді сильна!

— Та я зрозумів. Я пам'ятаю Тренування! — Посміхнувшись моїй сусідці по кімнаті, він додав: — Навряд чи звичайна дівчинка з твоєю комплекцією могла б шпурнути мене об стіну. — Тон його голосу був грайливо-солодким. Всередині мене раптом стрепенулось обурення та спротив.  

«Тіс що — фліртує з Бетті?»

— Бачите, він зрозумів мене з першого разу! — голосно промовила Бетті, я здригнулася. — А не те, що ви обидва… — Вона подивилася спочатку на Реда, а потім на Кейла. Перший загадково всміхнувся, другий криво посміхнувся.

Тіс раптом повернувся до Ебби.

— Гаразд, з ними все зрозуміло, але ти... Якими... демонами ти потрапила до їх... кола?

Ред насупився, Бетті різко сіла, Кейл все ще криво посміхався, а Пат був самий спокій.

Ебба знизала плечима.

— Якось воно само так вийшло... Я точно цього не планувала...

— І давно?

— Кілька днів тому... Може три...

— І що в тобі... надприродного? — Тіс затнувся.

— Я передбачаю майбутнє.

Хлопець насторожився.

— Як це? Ти знаєш, що буде?

— Не завжди... Але загалом, так, — обережно всміхнулася вона.

— Хочеш сказати... ти можеш зараз сказати, що завтра буде? Через рік? Через десять років?

— Ні, це не зовсім так працює... Якщо щось має статися найближчим часом... наприклад, сьогодні ввечері... я це передбачаю...

— Що означає «передбачаєш»?

— Якщо людина ухвалила рішення, то я чітко бачу, що буде. Але якщо людина ще вагається... Тоді майбутнє ще може змінитися... І все залежить від рішення тієї чи іншої людини... Ось те, що вечірка відбудеться, я знала вже вчора, коли ми з Бетті переконали всіх.

— Стривай, ти бачила ще вчора, що буде сьогодні? — голос Тіса підвисився.

Ебба кивнула головою.

— Але тільки коли всі погодилися.

Я думала, що Тіс щось скаже, але він раптом повернувся до мене. Я прикусила губу.

— Ти знала? Про неї? Про все це?

«Що за тон?»

Я обережно кивнула.

— Ну, звичайно, — роздратовано сказав Тіс. — Хто б сумнівався!

— Чуваки, якась нудна у нас вечірка виходить... — простогнав Кейл. — Вже час дарувати подарунки! — вигукнув вже веселіше.

Я подумки подякувала йому, бо усі тут же пожвавішали. Навіть Тіс. І вся увага з мене перейшла до Бетті, яка одразу ж підхопила ідею Кейла, та промовила, сором’язливо усміхаючись та нервово ковзаючи в кріслі:

— Можна я перша?

Всі дружно кивнули, а Кейл ще сказав:

— Тільки не довго, бо я засну!

Бетті підвелася.

— Я довго думала, що тобі подарувати... Ну, що можна подарувати людині, яку я майже не знаю?

— О, у мене є хороша пропозиція, — криво посміхнувся Кейл. — Але ти моя сестра, тож... Не скажу! — Вони з Редом переглянулись, і Кейл зухвало посміхнувся. Куточки губ Реда смикнулись, і він, намагаючись приховати усмішку, захитав головою.

— Гей, жартівники, можна я продовжу? — роздратовано відказала Бетті, знов привертаючи увагу до себе. 

Кейл реготнув та кивнув.

— Так ось...  — білявка відсунула крісло й пішла кудись. За декоративні колони, до шкіряних диванів. На якийсь час я втратила її з поля зору, але вона дуже швидко повернулася заінтригувавши всіх нас, бо щось тримала в руках позаду себе.  

— Колись, — продовжила Беті, повертаючись до свого міста за столом, — наші батьки розповідали нам з братом про далеку країну, якої зараз уже немає навіть на карті... Так от...

Пролунав звук схожий на хропіння. Кейл вдав, що спить. Я усміхнулась. Бетті ляснула його по маківці.

— Ай, боляче ж! Силу розраховуй! — обурено простогнала він.

— А я якраз і розраховую! Сядь рівно та слухай!

Кейл виструнчився, Бетті продовжила:

— Так от... Знаючи їхню любов до цієї країни, матусі та татусю друзі на чергову річницю подарували дещо... Спочатку я не зрозуміла, що це, коли батьки показали подарунок нам з Кейлом... Я не оцінила його... Але тепер розумію, це був ідеальний подарунок! Він зближує людей, — вона показала всім невелику дерев'яну коробочку. — Це гра... Вона називається «нарди»! — Бетті простягла її Тісу. — Батьки щовечора сиділи за столом і грали, а ми з Кейлом... — вона проковтнула та опустила очі на брата. Кейл напружено кивнув. — Ми сиділи поряд з ними і дивилися, як вони грають. Це було дивовижно… — голос Беті стишався на ніщо.

Тіс обережно взяв коробочку, ніби не вірячи, що тепер це його. Що йому це подарували від щирого серця і з відкритою душею.

Я глянула на Кейла. Погляд хлопця на мить змінився — у його блакитних очах промайнули туга й гіркота, але мушу віддати данину вмінню Кейла збиратися... Помітивши, що я спостерігаю за ним, блондин скривився у своїй коронній посмішці та підморгнув.

— Дякую, — видихнув у цей момент ошелешений Тис. — Для мене це… — прохрипів він. Але потім прочистив горло та промовив: — Це багато значить для мене... Дякую вам обом, — перевів погляд з Бетті на Кейла. Той ледь помітно кивнув.

— Я потім тебе навчу в неї грати... — обережно сказала Бетті, сідаючи. — Якщо ти дозволиш...

«Вона соромиться?  І така мила та обережна... Гм… Їй що — дійсно ТАК подобається… Тіс?»

— Авжеж! — щиро всміхнувся білявці Тіс. Я помітила, що в цей момент його очі якось дивно блищать. І це вже точно, що не вино тому причина.

«Гм... Це все дуже не звично…»

Я подивилася на Еббу, вона розпливлася у дивній усмішці.

«Думаю, мала щось побачила... Гм…»

Наступним був Пат. Він подарував Тісу ліхтарик, що світиться не блакитним світлом, а приємним тепло-жовтим. Звісно, Тісу цей подарунок дуже сподобався. Корисна ж яка річ!

Потім Кейл вручив Тісу якийсь крутий складаний ніж із дивним червоно-чорним руків’ям. Чесно, я навіть трохи позаздрила. Це крута річ!