Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

— Так нехай сам скаже, — сказала я з легкою посмішкою.

Хлопці трохи натягнуто переглянулися.

— Не люблю, коли золотій молоді все сходить із рук тільки тому, що в них є гроші. Не люблю їх за їхнє нахабство, підлість і вседозволеність. Думають, раз багаті їм можна все.

— Хм, а хто ж любить таких людей. Тільки гроші не показник, що людина буде підлою, і відсутність певної суми грошей теж не показник, що буде порядною. Банальна жадібність часом робить людину гіршою за тварин, готових піти на будь-які заходи заради якихось своїх цілей. У когось це гроші, у когось влада, у когось володіння чимось.

— Легко тобі міркувати, маючи купу грошей.

— Заєш, Антон гроші не вирішать усі твої проблеми. Це свого роду випробування для багатьох людей. І отримавши статки, багато хто їх втрачає, банально не зумівши ними розпорядитися. Хтось спускає все до останньої копійки і влазить у борги. Когось вбивають через жадібність володіти його статками. Або ж ти сам можеш потрапити в ситуацію, де гроші не варті абсолютно нічого. Вони не дадуть тобі ні води, ні їжі, ні порятунку.

Хлопці сиділи мовчки, слухаючи мене, Антон був задумливим.

— Ти інша, не така як місцева золота молодь.

— Мене так виховали. Може тому що батько піднявся з нуля сам, і в нього не було в цьому плані зарозумілості. І він просто любив ту справу, якою займався.

— Ти це все зрозуміла, будучи на дикій планеті?

— У школі, — сказала з посмішкою, — там було гірше, ніж на дикій планеті. Точніше часом там було небезпечніше, — сказала злегка сміючись. — На планеті від тварин хоч знаєш чого очікувати. А в школі це іноді гримуча суміш поглядів і переконань у дітей різних "станів", і не зрозуміло, коли рвоне й хто потрапить під роздачу. Може змінимо тему, у нас ніби він іменинник.

— Угу, — сказав Альфред і притиснув мене до себе міцніше, — може спробуєш ще м'яска.

— Альфред, — сказала я суворо — у мене від нього живіт зводить і відчуття піску на зубах.

— Отже, мені не здалося, — сказав Майкл.

— Бачили відео, яке з'явилося в мережі?

Запитав один із друзів Альфреда, імені якого я ще не знала, а Альфред не поспішав представляти мені своїх друзів. Хлопець показав відео на планшеті. Якраз той випадок, коли я "вдало" на байках покаталася.

— Я ж казав золота молодь, — фиркнув Антон, — кинули свого другана і поїхали. Пощастило, що якийсь пацан із друзями відганяли шакалів до прибуття поліції.

Альфред узяв планшет і поставив на паузу. Став розглядати номери байка, який лежав трохи далі по дорозі. Номери мого байка.

— Ізо, — сказав він ласкаво, — а чому я так дізнаюся про це?

Його друзі, здається, випали в осад, а я почервоніла. Ріхард розсміявся, прикривши обличчя руками. Я тільки  змогла, що знизати плечима.

— Ну все ж обійшлося. І потім увечері нам було не до того.

— Угу, пам'ятаю, була смачна вечеря. Тобі пощастило, що ти не постраждала.

— Так у неї такий досвід, — усміхнувся Майкл і був удостоєний важкого погляду.

— Гаразд, але наступного разу розповідай про таке.

— Добре.

— Ех, кохання, — сказав Майкл, дивлячись на нас, — ви такі милі.

Добре, що його друзі обережно змінили тему і далі була розмова, яка не стосувалася мене та їхньої роботи. Про все і часом ні про що. Я трохи нахабно спихнула коханому додаткову порцію м'яса.

— Ти швидко на права здала? — запитав Антон, я здивовано подивилася на нього — Як тобі вдалося і байк, і машина?

— Адже у мене вже були права, потрібно було просто ще раз іспити скласти і все.

— Я про це і маю на увазі, з якого разу здала? Адже тут не підкупиш екзаменатора.

— А навіщо? — не зрозуміла я.

— Антоне годі до неї докопуватися, — сказав Альфред суворо, — Ізабелла здавала твоєму тезці в центральному. Здала все з першого разу і теорію, і практику.

— Серйозно? — не повірив хлопець.

— Так, чому ти так дивуєшся?

— Ти ламаєш його стереотипи, — пояснив інший хлопець.

— Чому ти не їси м'яса? — запитав Антон.

Блін який цікавий попався.

— Не хочу. Скажімо так наїлася набагато вперед, до відторгнення.

— Але воно ж смачне, соковите, — сказав хлопець, щиро не розуміючи мене.

— Напевно, просто коли в тебе буде тільки м'ясо без солі та спецій воно тобі швидко набридне.

— Не думаю.

— Перевір, — я уважно подивилася на хлопця, йому б не завадило скинути кілька кілограмів, — спробуй найближчі кілька тижнів не їсти нічого, крім м'яса, без солі, спецій і гарнірів. Взагалі нічого, ну можна ще воду. За одне схуднеш.

Хлопець прямо зніяковів, почервонів і трохи недобро на мене подивився.

— Впораєшся? Чи занадто велика спокуса навколо?