Читати книгу - "Феєрія для іншого разу, Луї Фердінанд Селін"

— Хто його кинув?

А бодай вам! самі ж і кинули! міг би їм гукнути… і власне, що він їм зробив?.. тепер розбираються… він, тобто черевань!.. не знають! нічого не бачили… мене хотів на той світ спровадити! «Він розтрощив Армеллині двері!» кричу їм… не чують!.. «своєю головою!»… церберка теж не чує!.. стовбичить наді мною з дзвіночком!.. ти ба, йде пошук винних! вона горлає:

— Він що, помер?

Гукає іншим… вагається… мертвого не б'ють… Роза каже, що ні… Камілла каже: так! Справи кепські!.. але найголовніше питання — це Норманс! суперечка про Норманса! він виламав двері?.. головою?.. чи ногами?.. він усе випив?.. ще запитання!.. одне одного не слухають!.. справжній мітинг!.. хто все випив? «Ні, панно!.. Ні, пане!»

— А я хочу пити, пане!..

— Ні! пані!..

— Моя дитина потребує більше рідини!.. вибачайте!.. уже три дні нічого не пила!.. погляньте на язик!..

— Що ви верзете?..

— Уже не може висолопити язика!.. ви жалюгідний тип, пане!..

— Егоїстка!.. дурепа!.. за вами божевільня плаче!.. заткніть пельку, плюгавко!

— Поглянь-но, Ежене!.. він нас паплюжить, а ти мовчиш!.. Де ти, Ежене?.. Ежене!.. Ежене!.. пробі!.. він погрожує нашому любому дитинчатку!.. ах!.. а-а-а!..

— Ваш Ежен у ямі!.. у ямі, пранцювата!.. скажена!.. відьма!.. дурепа!.. і дитина з ним!

Не переказую всю лайку! широкий вибір! і який запал! по-перше, не знаю ніякого Ежена! не знаю жодного Ежена в нас у будинку… ні його жінки… вони не звідси!..

Пані Ежен побачила прутня!.. он! раптом! вона волає, обурюється!

— Що за ницості! тут повно дітей, пані, тут! істеричка! зважайте на дітей!

Усі її шпетять!

— Я не розпусна! це ви, пане!

— Повісити мало! і щовище! таку божевільну!

Пані Туазель мусить втрутитися!.. тим краще! тим краще!.. вона з дзвіночком… «повісити щовище! мерщій!»… а та за своє… тобто Еженова жінка… Ежен, якого ніхто не знає… є аргументи «за»! але є і «проти»!.. галас!.. Еженова жінка такого не стерпить!..

— Злодій! Свиня! Пияк!..

Звинувачує.

— Звідки вона взялася?..

— А ви самі звідки взялися? сутенер! скандаліст! Рясна лайка!.. звинувачення… «Він усе випив!»… хто все випив?.. не каже… ніхто не знає…

— Він п'яний! кривдить мене!

— Досить, пані! я його знаю! він завжди такий!

Голос розсудливої особи… котра знає… здається, мова про прутень… уточнення…

— Він маніяк… повсюди в парках показує!

— Яке там «повсюди»? показує, так, але тільки на Трініте!

Упевнено… але про кого мова?..

— Ні, пані! на Трініте якийсь негр показує!

Безапеляційно!.. спір не вщухає!

— Я знаю сквер Трініте краще від вас, шановний! Я все дитинство там гралася! і ніколи не бачила ніякого негра!

Знову!

— Послухайте-но! яке сороміцтво! шльондра! надивилася прутнів у Трініте! О-ля-ля! бувають же такі розпусниці!..

Усі регочуть!.. от утнула!.. навіть хто край ями чи аж у кінці брами, пирскають зі сміху!..

— А той, хто зійшовся з китайцем?.. знаєте його?.. на площі Бланш?..

Перемовляються… але там є справжні хами!.. хто жартів не розуміє! знову бійка!.. під брамою… отам під брамою!.. чути «ооох»! кидаються хто на кого!.. чубляться!.. овва!.. нехай повбивають одне одного! кажу! нехай попадають!.. вони на краю ями… ну ж! хапаються!

— До ями! до ями!

Кричу!.. годі вагатися! до інших! зграя сраних тюхтіїв! стрибайте!.. мене ніхто не чує… лементують… б'ються!.. час іти!.. Роза теж там коло ями із сестрою, з праскою, і церберка з дзвіночком!.. бачу їх!.. схоже, вони збираються когось убити… та куди їм! тільки вимахують тими предметами… і все! погрожують… і все… репетують… і все! а проте яма широко зяє!.. під ними!.. видно, яке там справжнє провалля!.. запаморочливої глибини!.. їх із п'ятдесят край ями… вже не навкулачуються, а замислилися… белькочуть… мовчу собі… раптом побачать, раптом підійдуть? у політ, шановна пані! Проте нехай би Оттавіо мене побачив!

— Молодець, Оттаве! Молодець, Оттаве!

Тільки додають лементу!

— Ні! ні! шановна!

— Так! так! шановний!

— Хуліган! шльондра! пришелепуватий!

Обмін думками…

Але от Оттав… на сходах… він!.. таки він!.. на першій сходинці!.. на першій півсходинці!.. збирається нагору!.. уточнюю… уламок сходинки!.. низ сходів пригорів!.. добряче!.. Оттав вивищується над іншими!.. на три головище вище… на чотири!.. прямо височить над іншими!.. монументально виглядає Оттав!.. посудіть… весь м'язистий!.. стрункий!.. як тигр!.. не те що Норманс, даруйте! там лише вага, гора сала!.. ні! тут сила стрімка, миттєва!.. такого до ями не вкинуть!.. навіть було б їх сто п'ятдесят сусідів навіжених ревучих готових на все!.. до біса! Оттав їх зовсім не боїться!.. отак!.. вдача! кидає їм виклик…

— Уперед! уперед! от недоноски!

Не йдуть… він допитується…

— Остобісіли ці мньохання! коров'ячі коржі, всі!.. викидні, всі! у чому річ?

Я нічого не чую з калюжі… хтось сказав?.. що сказав?.. чудернацька лайка… але яка саме?.. Оттав завжди допитується!.. не жартує… розлютився!.. бачу, зараз ухопить когось! ураз! з купи! вихопить когось, жбурне до ями!.. не до жартів… їх було чи не п'ятдесят під ним…

— Ну! Хто?.. хто?

Усі ні гу-гу!.. тільки бурмотіння… лише один голос, який можна зрозуміти…

— Макаронник!

Потім ще якийсь…

— Фашист! Муссолініст!

На лихо нахопляються!

— Хто цказав Муссоліні? Хто фацистом назвав? цорти! заби! злодюги!..

Говорить не голосно, але чітко… зблід… ніколи не бачив, щоб він блід…

— Слухайте всі, засранці! слухайте увазно! яксцо не перепросите негайно! відразу!.. на колінах! уціх до ями запроторю!

Перешіптуються… на коліна ніхто не став…

— Ага, так це ти?.. ти?..

Тикає в них! у першого!.. другого!.. третього!.. пальцем тикає… хоче знати, хто сказав?..

— Ти, сторожихо?.. це ти, отам, з праскою?..

Це Камілла «з праскою»! Праска у Камілли!.. Клео-Депастр не хилиться… і навіть випростується!.. носа підводить!

— Ага, це ти?… ти, лантух із салом?

— Ні, не я!.. але